Книга "Тіло, образ, порядок" - це це антологія наукових статей і текстів із гендерної проблематики у різних сферах знання: економіка, медицина, архітектура, право, література, фотографія, історія. Тематичний спектр матеріалів цієї антології якнайширший – від феміністичної юстиції до інтерсексуальності, харчових розладів та гендерного виміру архітектури. Більшість текстів для збірки запропонувала відома німецька феміністка Сюзанне Штретлінг.

В дискусії довкола книги взяли участь упорядниця Катерина Міщенко, літературознавиця та перекладачка Олеся Бондаренко, культуролог Леся Кульчинська та дослідниця історії культури і гендерної та квір-проблематики Марія Маєрчик.

Так уже сталося, що в українському суспільстві насторожено сприймають поняття "гендер", ототожнюючи його винятково з жіночими, в основному феміністичними студіями. Дійсно, для деяких дослідників, наприклад, для Марії Маєрчик ці поняття є синонімами.

Водночас варто пам´ятати, що гендер - соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття "чоловік" і "жінка", психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності, цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального ґендерного досвіду. Тобто деякий соціальний конструктор, що визначає соціальну стать людини.

Тому, як резонно зазначила упорядниця антології Катерина Міщенко, головним завданням книги є дедемонізація цього поняття в Україні. Крім того, ще одним завданням книги є заповнення прогалини, яка утворилася в українській гуманітаристиці - історії, соціології, літературознавсті у тому, що стосується досліджень жіночого питання.

Марія Маєрчик відмічає, що дослідження Ненсі Фрейзер та Джудіт Батлер, які вже є класикою гендерних студій, український читач матиме змогу відкрити для себе вперше.

Всього дослідниця видаляє чотири стадії у розвитку гендерних студій:

- феміністичний емпірицизм;

- феміністична позиційна епістемологія;

- постмодерна феміністична епістемологія;

- постконструктивізм.

Дослідниця відмічає, що більшість праць українських дослідників вписуються переважно у феміністичний емпірицизм, тобто вчені намагаються зробити жінку в історії "видимою". Це переважно описові дослідження, присвячені визначним постатям вітчизняної історії. Однак на думку Марії Маєрчик, недостаньо зробити жінку "видимою", необхідно ще критично осмислити її роль в історії та суспільстві. Такого роду досліджень в українській науці зовсім небагато.

У той же час західна наука вже перейшла від емпіризму до постконструктивізму, де навіть сам термін "гендер" підлягає деконструкції. "Гендеру більше не існує," - стверджує Марія Маєрчик.

На відміну від більшості книг на гендерну тематику, у антології "Образ, тіло, порядок" вперше представлені праці переважно німецькомовних авторок - їм належать 8 з 12 запропонованих текстів. Як відмічає Олеся Бондаренко, якщо творам англійським та американських дослідниць властива емоційній та полемічний характер, то німецькі дослідниці пишуть більш виважено та академічно, проте від того їхні роботи є не менш цікавими.

Леся Кульчинська звернула увагу на статтю Діани Агрест "Архітектура - з-поза: тіло, логіка, стать". У цьому есе Діана Агрест в історичному контексті показує, яким чином з з моменту заснування теорії архітектури пригнічувалося жіноче тіло. Архітектура, яка формально, функціонально та пропорційно орієнтується на розміри чоловічого тіла, структурно витісняє жіноче тіло за свої межі.

Як призналася сама перекладачка, стаття Діани Агрест була для неї самої відкриттям. Це ще більше доводить актуальність та необхідність появи таких досліджень в українській науці.

Наталія МІНЯЙЛО