Увечері 10-го лютого певні (чи, як виявилося, трохи “непевні”) джерела надали інформацію з приводу лауреатів Шевченківської премії-2015, за якою в номінації “Література” перемогу отримав Юрій ЩЕРБАК за трилогію “Час смертохристів”, “Час великої гри” і  “Час Тирана. Прозріння 2084 року”. Її підхопили всі авторитетні інформаційні видання.

Учора ж зранку виявилося, що лауреатом став інший Юрій – БУРЯК за книгу поезій “Не мертве море”… Це підтвердили і в комітеті Шевченківської премії.

Юрій Буряк дав деякі коментарі і відповів на декілька запитань, що наразі турбують спільноту:

– Я маю три радіопередачі з Юрієм Миколайовичем Щербаком на радіо “Культура” (авт. Юрій Григорович – ведучий авторської радіопередачі “Поліс-Культ”), і дуже раджу їх послухати.

Безперечно, Юрій Щербак – видатний письменник, публіцист, громадський діяч, інтелектуал першого ряду світового масштабу. Ситуація, яка склалася… Якщо є номінація “Літературознавство” і нагороджують окремо за есеїстику, то логічно було б давати премію за жанровими ознаками – за прозу окрему, за поезію – окремо. Вважаю цієї відзнаки Щербак міг би бути удостоєний вже давно – ще за “Хроніка міста Ярополя” чи за документальну повість “Чорнобиль” та й за ту ж Україну в зоні турбулентності” – книгу публіцистики, до якої причетне видавництво, яке я очолюю.

– З чим може бути пов’язана ситуація, що склалася?

– Найперше це пов’язано з метушливістю запопадливих адораторів.

– Чи може якимось чином бути причетною Ваша посада у видавництві НСПУ “Український письменник” до отримання премії?

– Про це можуть розпатякувати здебільшого закомплексовані індивіди, які можливо колись потрапляли під наш гострий редакторський скальпель.

– Як виявилося, люди мало знають про Вашу поезію…

– Ось – мій сайт. Але він ще має зазнати деяких змін. Пропоную прочитати “Літературну Україну”, де, навпаки, є твердження про те, що публікації поезій Буряка витіснили багато імен зі шпальт письменницького органу.

Збірка поезій, за яку Юрій Буряк став лауреатом премії

Буряк Юрій Григорович (24.03.1951, Дніпропетровськ) – поет, перекладач і видавець. Закінчив Дніпропетровський університет (1973).

Член Національної спілки письменників України (1984).

Лауреат премій ім. П. Усенка та ім. І. Огієнка, Є. Плужника, В. Сосюри, Д. Нитченка, Б. Нечерди.

Представник літературного покоління “сімдесятників”. Автор низки поетичних збірок, серед яких “Струми”, “Брук”, “Tabula rasa”, “Оріль”, “Амальгама”, “Коло навколо”, “Не мертве море” та ін.

Переклав українською мовою давньобулгарські епоси Кул-Галі “Легенда про Юсуфа” (13 ст.), Шамсі Башту “Легенда про доньку Шана” (9 ст.), польських класицистів Станіслава Трембецького та Яна Бровінського, поезії.

Ф. Тютчева, Б. Пастернака та О. Мандельштама, Езри Паунда, Константіноса Кавафіса, Йосифа Бродського, сучасних англійських поетів, зокрема Фіону Семпсон.

Поезії Буряка виходили в перекладах англійською, угорською, азербайджанською, грузинською, литовською, татарською, російською, чеською мовами.

З 2007 року – директор видавництва НСПУ “Український письменник”.

Від 1991 – засновник і головний редактор альманаху “Хроніка-2000″ та серії книжкових пам’яток “Українські пропілеї”, “Ad fontes”, “Іn corpore”, “Світло світогляду”.

Ірина Скакун