Торік у Харкові старі бандити під керівництвом місцевої влади розтрощили меморіальну дошку Шевельову. Ми трощити не збиралися, тому відповіли заснуванням премії. Також хотіли привернути увагу до української есеїстики. Цей жанр вимагає внутрішньої свободи, якої не може бути в тоталітарній державі, — каже публіцист Микола Рябчук, 61 рік. 17 грудня веде церемонію нагородження премією ім. Шевельова за есеїстику в бізнес-школі Києво-Могилянської академії.

— На початку 1990-х зайшов у помешкання Шевельова недалеко від Колумбійського університету. Воно було все заставлене книгами, — про­довжує Рябчук. — Він якраз розпечатував бандеролі з книгами, які отримав з України і Росії. Лукаво так показує поштові марки і каже: "Імперія є імперія. Союз розвалився, а на російських марках досі військові кораблі, літаки — мілітарна тематика. А на українських — калина, горобина, ромашечки".

Премію вручають удруге. На конкурс надійшло 20 заявок. Журі з 9 осіб обрало трьох фіналістів: Костянтина Москальця, Богдану Матіяш і Ростислава Чопика.

— Опинився тут несподівано. Друзі не сказали, що мене висувають. Не люблю конкурсів у літературі. Бо там, як у коханні — має бути єдиний, а не перший. Тому ніхто не має себе з кимось порівнювати, — розповідає львівський літературознавець Ростислав Чопик, 44 роки.

Перемагає Костянтин Москалець із книгою "Сполохи". Декан бізнес-школи Олександр Савчук вручає автору бронзового ангела.

Москалець понад 20 років живе в селі Матіївці Бахмацького району на Чернігівщині у власноруч збудованому будинку. Називає його Келією Чайної Троянди.

— Москальця порівнюють зі Сковородою. Називають нашим Торо (американський письменник Генрі Девід Торо жив відлюдником у хатині біля ставка. — "ГПУ"), — говорить Рябчук. — А він казав, що Лишега — більший Торо, бо ловить раки руками.

— Тільки що сказали, що Лишега вмер, — різко піднімається з крісла директор видавництва "Дух і Літера" Леонід Фінберг, 66 років.

У залі чути зойк. Встають на хвилину мовчання. 65-річний поет Олег Лишега помер у лікарні, куди потрапив із пневмонією.

— Лишега був одним із найближчих друзів. Три місяці тому ми разом замикали води, готувалися розімкнути їх наступної весни, — ледь стримує сльози Костянтин Москалець, 51 рік. Поет приїжджав до нього закривати сезон купання. — Все життя до останнього був твердо впевнений, що саме Лишега першим серед українців отримає Нобелівську премію. Але він не дочекався цього.

Після церемонії гостей пригощають фруктами та вином.

— Мене тексти Москальця вразили глибокими роздумами, про що б він не писав. Так може робити тільки людина, яка не включена в наш соціум, не сидить в інтернеті і не тусується на якихось зустрічах. Він відсторонений від цього. Щасливий, що він до нас приїхав, бо робить це рідко, — зазначає Леонід Фінберг.

Суму премії не розголошують. Неофіційно називають 20 тис. гривень.

Ольга БОГАЧЕВСЬКА