Він жив, як писав." Про це Gazeta.ua. розповів публіцист і поетМикола Рябчук.

17 грудня у столичній лікарні на 66-му році життя помер поет Олег Лишега. Хворів на вірусну пневмонію. Похорон відбудеться у суботу о 13.00 в Тисьмениці на Івано-Франківщині.

"Він не тільки писав вірші, займався скульптурою з дерева. Цей процес переходив один в одного. Був дуже послідовним у небажанні ангажуватися у життєйську суєту. Жив як птаха небесна, був наче уособленням поезії. Таким би мав бути поет в ідеалі. Звичайно, всі не можуть бути такими, як не кожен може бути Ісусом Христом чи Буддою. А він належав до такої категорії людей," - додає Рябчук

За його словами, смерть Лишеги - це закінчення певної епохи.

"Відходять люди з літературного андерграунду 1970-х. Григорій Чубай був першим. Вони творили альтернативну літературу, не рахувалися із цензурою та суспільними обмеженнями. Водночас не були політично заангажованими. Хіба не приймали цієї брехні й фальшу. Такий естетичний, а не ідеологічний протест, - продовжує публіцист. - Лишега зберіг щасливу дитинність, був не зіпсутий. Мав завжди іронічний і скептичний погляд. Такі люди як Лишега і Москалець нагадують етичні параметри саме для митця. Можеш бути успішним, літати на прес-конференції. Але вони нагадували, що все це сєта суєт, не є підставою для гордості. Є щось справжніше. Ці люди живуть дуже скромно у побуті та споживанні. Є взірцями екологічного підходу до світу — нічого зайвого. Щастя не в тому, щоб мати 10 костюмів і 10 пар черевиків. Головне, щоб були одні, цілі і чисті. Лишега працював на різних роботах, але йому вдалось стати творчою людиною. Таким людям хочеться допомагати. Кожен Шевченко врешті-решт мусить натрапити на свого Сошенка."

Також Микола Рябчук згадує свою першу зустріч із Олегом Лишегою ще у 1970-х.

"З Лишегою мене познайомив Чубай, який був центром усього неформатного культурного життя у Львові. Це було десь у 1970 чи 1971-ому. Прийшовши до нього додому застав там Лишегу. Часто спонтанно влаштовували читання нових віршів. Тоді вразила незвична поетика Олега, мені тоді видавалась сумбурною, розхристаною, не дуже ще тоді розумів, - розповідає Рябчук. - Пізніше вже побачив упливи, наскільки він зав´язаний і на східну поетику й на англо-американську. В нього була колосальна ерудиція."

Ольга БОГАЧЕВСЬКА