Повість Зірки Мензатюк – це різновид історії про сільські канікули у бабусі. Тільки ж киянці Ярині випало опинитися на Буковині під час національної революції.

Кінець вісімдесятих років минулого століття, усі переймаються політикою, вголос говорять про те, про що донедавна й думати здебільшого боялися.

А тут ще дівчинці треба вберегти від небезпек свою неймовірно допитливу пухнасту кицьку, що раз у раз потрапляє в якусь ризиковану халепу: то в щілину між подвійними вікнами, а то й у криницю, звідки доводить витягати відром разом з водою. Так що нудьгувати ніколи.

Нова епоха – це ще й доступ до забороненої сучасної музики, західної популярної культури. З’являються ультрамодні футболки з написом "Metallica", "варені" джинси, суконки "сафарі"… Такі ніби безневинні речі сприймаються деким з дорослих мало не як загроза радянському ладові.

Тим більш – синьо-жовті значки замість комсомольських і піонерських. Підлітків утаємничують в замовчувані по досі історії їхніх дідусів, односельців, причетних до боротьби Української Повстанської Армії.

Дітей, як і дорослих, розділяє на два непримиренних табори якраз ставлення до української ідеї. Утім радянські цінності девальвуються неймовірно швидко, адже імперія трималася на брехні.

Варто дізнатися про минуле близьких людей, аби засумніватися в радянських ідеологемах. Поняття віри і зради, хоробрості й боягузтва виявляються нерозмінними.

І хоча церкву, подаровану колись селянам самим цісарем, перетворили на господарський склад, її мистецькі вітражі нагадують про сакральне.

Облітають сухозлітки ідеології, а діти разом з дорослими вчаться самі визначати своє майбутнє.

Віра Агеєва