Подія ця була довгоочікуваною, нема чого приховувати. Адже останні роки «діяльності» видавництва більше скидалися на доживання, аніж життя, а тим паче – розвиток. БараБука познайомилася з Олексієм на маленькому стенді Форуму видавців і одразу ж вирішила поставити йому всі запитання, які так довго гавкалися, тобто крутилися, в багатьох головах тих, хто виріс на книжках легендарного видавництва. Деякі з них були доброзичливо відхилені, але жодне не проігноровано 

– Олексію, Ви нещодавно очолили видавництво, і за цей короткий час уже видно деякі зміни в доволі типовому й досі не надто апетитному асортименті…

– Це поки що тільки початок. Нині ми обміркували й робимо для «Веселки» новий образ, нову концепцію. Щоб це була стара знайома «Веселка», на якій виросли абсолютно всі українці, і щоб тепер вони дали своїм діткам нові веселчанські книжки для виховання й росту.

– Де працювали, перш ніж прийшли у видавничу сферу?

– Поліграфія, друк. Нині «Веселці» якраз не вистачає якісного нового друку, нових підходів і концепцій, тому я думаю, що зможу змінити це.

– А зв’язки з сучасними письменниками будете оновлювати й нарощувати?

– Обов’язково. Але про це краще розповість головна редакторка Ірина Бойко. Всі ідеї і новини ми продукуємо разом.

– А чому раніше вона не продукувала нових ідей?

– Я думаю, що Україна до Майдану й Україна тепер – це ще не різні країни, але різні підходи.

– «Веселка» фінансується з держбюджету. Чи є якісь хороші бюджетні новини для «Веселки» в наступному році?

– Сподіваюся, що будуть і «Веселці» пощастить у цьому плані. Дуже надіємося на це.

– Які є підстави сподіватись?

– Мир.

– Тобто, якщо буде мир, то «Веселка» одержить кошти, щоб розкрутити своє нове бачення?

– Так.

– Ось бачу, вийшла в новому форматі – в картоні – улюблена багатьма «Перепеличка»…

– Так, це нові книжки-картонки. Їх не було на той час, коли я прийшов у видавництво. «Веселка» має величезний запас і фонди, а я розумію, які книжки потрібні сьогодні найменшим дітям.

Виставка «Веселки» в Музеї літератури. Фото: Тая Ковальова

– Яка цінова політика оновленої «Веселки»?

– Щоб ціна на книжку була демократичною, а книжка – доступною. Наприклад, книжка-картонка коштує 20 гривень уроздріб. У нас немає мети заробити надгрошей, наша мета – дати людям книжку.

– Що ще плануєте видавати такого, чого не було досі? Може, подарункові якісь видання?

– Обов’язково будуть і подарункові. У нас є чудова авторка Тамара Коломієць, також її донька Мар’яна Ангелова. Я думаю, що ми видамо Тамару Коломієць, видамо ще нових авторів.

– Що треба зробити молодим перспективним авторам, щоб запропонувати вам концепцію свого видання або принаймні текст?

– Не треба боятися принести свій текст. І щоб він, автор, був новим, відкритим, чесним, яким після Революції гідності постає українець.

– Ви маєте пріоритети щодо віку читачів? Нові книжки у вас для малят, а чи плануєте підліткову літературу, молодіжну?

– Обов’язково!

– Уже щось готується до друку?

– Не готується, але розглядається кілька варіантів.

– Ви збираєтеся модернізувати свій сайт і нарешті виправити помилки?

– Над цим поки що працюю я, але буде людина, яка повністю відповідатиме за зовнішні зв’язки з читачем і зробить спілкування з «Веселкою» доступним, правильним і зрозумілим.

– Наскільки важко Вам було проходити конкурсний відбір, щоб потрапити у «Веселку»? Чи мріяли Ви про це?

– Навіть і мріяти не наважувався. Але зроблю все, щоб «Веселка» повернулася до людей.

– У видавництві працює багато старих кадрів, а Ви прийшли з новим поглядом. Як будете за нього боротися?

– Боротися не треба – треба тільки об’єднуватись.

– Яким способом Ви збираєтесь об’єднувати старе бачення з новим?

– У нинішніх працівників «Веселки» абсолютно нове свіже бачення, вони слідкують за сучасним випусковим процесом, тож ми лише допомагаємо одне одному.

– Тобто їм не вистачало тільки молодого менеджера?

– Можливо, їм бракувало сміливішого підходу. Не треба боятися і сподіватися тільки на державу. Просто треба ставати й робити.

– Чому «Веселка» не проводить ніяких заходів на Форумі, не заявляє про свої нові плани?

– Поки не встигаємо.

– А що плануєте?

– Коли буде все готово, я вас запрошу першими, бо БараБуку дуже любимо.

Розпитувала Тетяна Щербаченко