У багряному 1939-му з невеликого книжкового відділу при Львівському видавництві «Вільна Україна», яке з часом переросло у книжкове видавництво, почалася біографія Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва «Каменяр», яке тимчасово, в роки Другої світової війни, припинило свою видавничу діяльність, а в січні 1945 р. відновило на базі тієї ж газети. У квітні 1964-го набуло солідного статусу і стало республіканським. На жаль, сьогодні в Україні таких державних книжкових видавництв залишилося небагато, а «Каменяр» зумів утриматись на плаву книжкового ринку серед різноманіття асортименту продукції, попри все зберегти свої давні традиції.

Про сьогодення видавництва розказує його директор Дмитро Іванович САПІГА, який майже 40 років працює в «Каменярі», а з 1991 року обіймає посаду керівника колективу.

— Сьогодні в нашому «книжковому царстві» не все гаразд. Під виглядом приватизації держава знищила книжкову торгівлю, а для виживання української книжки треба було не ламати, а лише зберегти книжкову мережу, що була в державі. Коли з газети «День» я дізнався, що редакцію Української енциклопедії ім. Бажана хотіли виставити на вулицю, то клубок підкотився до горла... А що вже говорити про звичайне державне книжкове видавництво! Правда, львівська міська влада та облдержадміністрація ставляться до «Каменяра» досить лояльно, і зараз діє «Обласна програма підтримки книгодрукування», але проблем чимало... Раніше, в радянські часи, видавництво «Каменяр» друкувало в рік 70 видань, в 2004 році — 67, а в 2008-му — 55 видань, тобто ми недалеко відстали за кількістю друкованих видань від тих часів, хоча за кількістю примірників на душу населення відстаємо. Але попри все нам вдалося зберегти в колективі професіоналізм, набутий роками: аби вижити, ми не «скотилися» до видання примітивної літератури, досить обережно ставимося до медичної, особливо вузькоспеціалізованої. Не дуже добре представлена у видавництві технічна література, але це пов’язано із нестачею фахових технічних редакторів.

Нашому видавництву як сусіду припала співпраця з поляками, і вона виявилася досить плідною для обох сторін. Ця польська лінія співпраці дала можливість «Каменяру» видавати українські книжки, бо з Польщі надходили кошти на друк книжок польських письменників в українському перекладі: К. Войтили (Папи Римського Іоанна-Павла ІІ), Ю. Словацького, В. Шимборської, А. Міцкевича, Г. Запольської, Ч. Мілоша та інших. «Каменяр» відкрив для українських читачів ім’я Збіѓнєва Герберта — всесвітньо відомого польського поета, котрий народився і вчився у Львові. А у польському перекладі з’явилися твори І. Котляревського, І. Франка, Лесі Українки, Б.-І. Антонича. Зацікавлення поляків українською літературою велике. Не так давно в Кракові в драматичному театрі ім. Ю. Словацького під музичний супровід оркестру під орудою Артура Микитки відбулася презентація тримовної версії збірки поезій І. Франка «Зів’яле листя», виданої українською, російською та польською мовами (російський переклад — А. Ахматової, польський — Х. Анѓельської — львів’янки польського походження). Не дивлячись на те, що ця імпреза мала відбуватися в неділю о 10 годині ранку — час, коли майже всі поляки йдуть до костьолу, — глядацький зал в театрі був повний, і виявилося, що Європа хоче читати та слухати поезію великого Каменяра.

У 2001 році Львівське видавництво «Каменяр» за сприяння сенату Республіки Польща та Фундації «Допомога полякам на Сході» видало двомовну версію вибраних поезій Збіѓнєва Герберта у прекрасному перекладі викладача Львівського університету ім. І. Франка В. Дмитрука. Цією збіркою польського поета видавництво започаткувало нову серію «Бібліотека слов’янської літератури», в якій двомовним виданням вже вийшли «Вибрані вірші» Богдана-Ігоря Антонича, Юліуша Словацького, «Ярмарок чудес» В. Шимборської, «Дзядів» А. Міцкевича та твори Ѓабріелі Запольської...

У нашому видавництві тема франкової творчості — постійна, актуальна і ніколи не є застарілою. Так, у серії «Моя Франкіана» виходять популярні, не подарункові, а тому й недорогі (6-7 гривень), доступні широкому колу читачів, популярні твори Івана Франка, зокрема, «Похорон» і «Мойсей», проілюстровані художницею А. Марковською. У цій серій вийшло й подарункове видання «Мойсея» з ілюстраціями відомої української художниці Софії Караффа-Корбут, котрі високоякісно видрукувані на львівській фабриці «Атлас» із плівок ще за старими технологіями, так як перше видання цієї книжки було невдалим. Прикро, що три роки тому держава нас обдурила: до 150-річчя народження Каменяра мали вийти «Спогади І. Франка» — нерецензовані, очищені від радянського нальоту доктором-франкознавцем М. Гнатюком. У травні працівники видавництва почали виконувати державне замовлення, а в серпні дали зрозуміти, що працювали намарно. Все-таки завдяки духовному фонду «Відродження» малим тиражем, одна тисяча примірників, книжка вийшла в світ, а решта «Спогадів І. Франка» чекає від держави свого часу. Третій рік поспіль до дня народження Франка в серії «Мозаїка» виходять його твори: поезія, переклади, наукова публіцистика, публіцистичні твори, які за радянських часів зовсім не друкувалися і не увійшли до 50-томного зібрання його творів. Плануємо також видати і твори синів Івана Франка — Петра та Андрія.

У серії «Спадщина» виходять твори Юрія Липи, Галини Гордасевич, Ірини Вільде, Михайла Осадчого... Стосовно Юрія Липи, то про його початкові літературні спроби позитивно у свій час відгукнувся Іван Франко, тому можна сказати, що своєю видавничою серією «Спадщина» і «Каменяр» продовжує франкову лінію в українській літературі.

Юрія Липу читачі знали лише як поета українського націоналізму, хоча до війни у Львові він добре видавався. Коли ми готувались до святкування його 100-річного ювілею, у видавництво завітала поважна пані — Юлія Кіндратович. Вона принесла рукопис спогадів про Ю.Липу, написаних її чоловіком Петром, котрий за відновлення хреста на могилі поета був засланий у Сибір. А у свій час поет врятував життя її чоловікові в селі Бунів на Яворівщині. Я почав читати рукопис — цікаво, надзвичайно... Так, поза планом, вийшла книжка спогадів про поета. Але на цьому ми не зупинилися, бо творчість Ю.Липи — то великий пласт роботи: він писав українською, польською і чеською мовами, його творчий доробок був розпорошений... На сьогоднішній день у видавництві вийшли три томи творів Юрія Липи, але це лише початок, бо всього планується видати десь 10-15 томів. Три тисячі примірників із тритомного видання ми розіслали по всіх областях України, а триста примірників першого тому для школярів — в Одеські бібліотеки, (адже Липа народився і вчився в Одесі).

Також видавництво «Каменяр» започаткувало серію «Особистості», в якій уже вийшли книжки про Б.-І. Антонича та С. Караффа-Корбут. У проекті — серія, яка розповідатиме про історію Січових Стрільців. Багато творів виходить у перекладі з англійської, французької, чеської, німецької літератур. Ця видавнича лінія буде продовжуватись, бо вона надзвичайно цікава читачам.

Сьогодні в асортименті «Каменяра» найрізноманітніша література, розрахована на великий контингент читацької аудиторії, але, окрім цього, видавництво випускає і книжки за замовленням, на кошти авторів, та надає широкий аспект редакційно-видавничих послуг. На початку кожного його друкованого видання — видавнича символіка — Каменяр Івана Франка, котрий «лупає сю скалу» — невігластва, темноти й мороку.

Любов Долід

Фото: day.kiev.ua