Re: цензії
- 06.05.2024|Віктор ВербичРута Ружин - українська міс Марпл: екскурс у світ двох романів Надії Гуменюк
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Щире золото українського героїзму
Олександр Ільченко. Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця. – Харків: Фоліо, 2009. – 700 с. – Серія «Українська література».
Ця книга має безліч позитивних сторін, і щоб їх усі перелічити, замало буде невеликої рецензії – тут мусять розгулятися професійні критики або й літературознавці: видавати монографії, захищати наукові роботи, писати розвідки й дискутувати. А в коротенькому відгукові встигнеш наголосити хіба найважливіше. Таким у романі «Козацькому роду нема переводу» є здоровий український патріотизм, усміхнена й без надмірної солодкавої патетики героїзація нашого народу, якась іскра самоповаги, що примушує випростатися, розрівняти плечі й сказати одне із прислів’їв, котрими густо заправлена книга Ільченка: «І ми, Химко, люди».
Назва цього роману довга, і тому межи собою її часто скорочують до короткого «Мамай», наголошуючи, що головний герой у ній – легенда, котра зійшла з картин народних художників, козарлюга-характерник, який живе-живе на світі й ніяк не помирає.
Саме rозак Мамай зшиває дві тканини тексту в єдине ціле: минуле, добу Руїни, відтворену з точністю дослідника-науковця (нехай без історично точних подробиць, але ж типізація буває правдивішою, ніж покрокове відстеження істинного перебігу подій) і фантастичне – химерне, за визначенням автора. Козак Мамай переводить твір у філософський вимір: бо Чужа Молодиця, винесена поруч із ним у назву роману – то не лише метка шинкарочка Настя Певна, приблуда з якихось невідомих країв, але й сама Смерть. Тема боротьби життя і смерті займає чи не головне місце у цій площині роману. Бо ж і Мамай невмирущий: як він сам каже, просто ще не нажився, то й помирати охоти немає. І на кону мандрівних лицедіїв, попри початковий задум, Життя перемагає кістляву дівицю Смерть – робить це із комедійним хистом, силою народного сміху й на загальну втіху публіки. Ба більше: оскільки святий Петро мусив іти на грішну землю, щоби місяць спокутувати свій гріх, а ще й (стареча пам’ять підвела!) забув передати комусь ключі від раю, то навіть загиблі у бою козаки на якийсь час повертаються з того світу – чекають, доки їм відчинять рай, а тим часом живуть.
Можна розглядати «Козацькому роду нема переводу» і як роман-виховання. Одним із центральних образів є Михайлик-Кохайлик – молодий велетень-ковалисько, щиросердний, чистий і по-дитячому простодушний, недарма ж його досі всюди водить матінка, хоч сам він до всього гаразд: і до роботи, і до їжі, і до бою, і до любові. Єдиний клопіт є у хлопця: ніколи він не боїться, не сердиться і не сміється, тож і просить приятелів: «Налякайте мене, розсердіть мене, насмішіть мене». Михайликове: «Я сам, мамо, я сам», – лунає чим далі, тим впевненіше, й зрештою він таки сам, проте мати з гіпертрофованою любов’ю й піклуванням (ще один із неабияким смаком виписаний персонаж) і далі все сприймає на двох: «Сотники ми!»
Гіперболи й накладання двох світів: буденного та химерного – дають підставу критикам зіставляти роман Олександра Ільченка з творами представників «магічного реалізму». Ще більше підстав для такого порівняння дає читацька популярність, яку твір мав колись і яка, сподіваюся, відродиться.
Віта Левицька
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"