Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Два писателя на «Пэ», или Работа на дизеле
Фразу эту — «Пелевин повторяется!» — надо произносить с восторгом: нам дается редкая возможность осознать мир как круговорот одной и той же пелевинской фигни
Нет ничего скучнее, чем писатель, который начинает писать о процессе собственного письма, — и нет ничего более захватывающего. Каждый такой автор — прекрасная иллюстрация к бурчалке «что говорить, когда нечего говорить».
Почти одновременно вышли две книжки так называемых «культовых» писателей — тех, кого когда-то надо было безоговорочно любить, а потом высокомерно ругать за самоповторы, пошлость и выделывание. Пелевин и Павич — персонажи из малого интеллигентского набора девяностых, не без потерь добравшиеся до нулевых. Обе книги пытаются что-то сказать о читателе и о методе письма, обе говорят недостаточно.
Павич берет целое, дробит на части и переставляет отдельные блоки — в полной уверенности, что получается что-то новое. Причем он делает это и с отдельными предложениями или метафорами, и с сюжетами, и со способом прочтения. Подзаголовок «Мушки» — «Три коротких нелинейных романа о любви». Главы здесь можно читать в одной последовательности, а можно в другой, и тогда общее ощущение от текста будет иным (где-то мы это уже видели). Павич не зря сравнивает свои романы с партитурой: все-таки важно заканчивать роман пианиссимо или форте.
А вот и нет, не важно. «Мушка», «Дамаскин» и «Стеклянная улитка» — чистые упражнения в форме, как и предыдущие романы Павича. Ему совершенно нечего сказать, но всякий раз нечего сказать по-новому. Он виртуозно играет гаммы, но считает, что и все остальные музыкальные произведения — это те же гаммы, просто нотки там стоят в другой последовательности. Ну да, в каком-то смысле.
История про немолодого великого художника и его талантливую жену может повернуться так, а может по-другому, в зависимости от решения героев: уйдет Ферета от Филиппа или нет? На самом деле никакой разницы не будет, потому что ни Ферета, ни Филипп автора не интересуют. Все равно в финале двойники сойдутся, а сквозь одну версию событий будет проглядывать другая. По дороге нам расскажут несколько историй во сне, пару раз употребят слова «мужское» и «женское» и не сообщат о человеческой природе ничего нового. Все существа, населяющие «Мушку», принципиально неживые люди: это идеи, словоформы, случайные выплески писательского профессионализма. «Дамаскин» (сложное построение о зодчестве и предопределенности встречи) и «Стеклянная улитка» (медленный бальный танец со взрывами) тоже исследуют «как», а не «что». Павич строит свои тексты с любопытством ребенка, ломающего игрушку, и в его случае фраза «писатель занят самоповторами» звучит не как обвинение, а как описание метода письма.
Ксения Рождественская ·
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року