Я тричі проходжу по коридору, де, згідно з планом, має бути розташований національний стенд України. Вкотре проходжу по коридору та бачу велику і поважну вивіску на стенді Сербії. На вивісці написано, звичайно, «Сербія». Випадково натрапляю на групу українських видавців, що приїхали до Франкфурта в рамках програми Гете–інституту щодо підвищення кваліфікації видавців. Обмінюючись новинами, сумно повідомляю, що не можу знайти українського стенда. «Як так? — дивується видавець Володимир Брискін. — Він є одразу після Сербії». Ми йдемо до стенду, я знову потрапляю під магію сербської величезної таблички та знову майже пропускаю національний стенд України. «Ось же він», — каже Володимир.

«Чудово, звичайно, те, що в Україні є національний стенд», — я починаю з позитивних думок. — Він є великим та... та...» Декілька хвилин ми спостерігаємо за тим, як українська делегація прикріплює скотчем плакат формату А2 із роздрукованою Марисею Горобець у віночку. Непомічена ніким із працівників стенду, я прохо­джу по всій площі та роздивляюся книжки. «Ось цю книжку я так і не встигла купити у 2006 році! — радію я. —Можливо, якраз зможу купити її тут у вихідні».

Для того щоб підтримувати професійний дух виставки, організатори забороняють продаж книжок у так звані фахові дні виставки — це період із середи по п’ятницю. Продавати щось можна тільки за умови: твори автора представлено на стенді, та видавництво проводить певну акцію з автором. Сергій Жадан був єдиним українським письменником, якого зареєстрували та «показали» у Франкфурті у 2009 році. Жадан брав участь у дискусії «Новини з Чорного моря», яку організувало німецьке видавництво Suhrkamp у кооперації з партнерами. Подія відбулася у Міжнародному форумі — певній частині 5–го павільйону, де організатори зібрали видавництва з усього світу. Представники Туреччини, Румунії та України обговорювали питання, пов’язані із чорноморським регіоном. Поруч із Міжнародним форумом розташовувалася зона гурманів — там готували сібаса, суші та публіку для зустрічі із черговим відомим кухарем, що пише кулінарні бестселери.

Suhrkamp організувало для Сергія Жадана також зустріч із читачами на стенді видавництва в суботу, коли широка публіка вже могла приходити на виставку та все роздивлятися й купувати; але ця подія зов­сім не перекривала іншу новину, пов’язану з Suhrkamp. Офіс видавництва вирішили перенести з Франкфурта до Берліна, але двадцять п’ять працівників не поїхали з улюбленим видавництвом до столиці. Вони розробили веб–сайт, виставили там свої фотографії й резюме, та активно намагалися знайти роботу. «І тільки час покаже, наскільки таке рішення є вірним під час кризи», — зазначали в редакційному матеріалі спеціальної газети, яку щодня випускали організатори для відвідувачів.

«Невже з України?» — запитували мене найчастіше на закритому традиційному прийомі відомої німецької газети, що відбувся у передостанній вечір виставки. «А як ви сюди пройшли?» — це було друге запитання, бо запрошення на вечірку роздавали таким чином, щоб нікому не треба було ні з ким уже знайомитися. Закрита професійна тусовка. «Просто розмовляйте з усіма, — радила Джойс Аварена, менеджер із продажів, що працює у компанії–організаторі книжкової виставки у Франкфурті. — Розмовляйте, обмінюйтеся контактами. Ви навіть не можете собі уявити, який тісний цей книжковий світ. Усі знають усіх». Для Джойс це вже 20–та виставка, вона знає шість іноземних мов та незліченну кількість людей, тому нема причин їй не вірити. «До речі, — Джойс притягує до себе бізнесмена із Шанхая, — познайомтеся, будь ласка».

Пошук по електронній базі сайту виставки видає 16 зареєстрованих фахівців з України та 235 представників Китаю. Цього року Китай є головною країною виставки, тому здається, що кількість незареєстрованих в інтернеті фахівців значно більша. «То ви з Китаю? — захоплено запитую я. — Китай зробив таку чудову презентацію на своєму національному стенді». — «Я з Шанхая, — підкреслює бізнесмен і намагається зрозуміти, що він може взяти зі знайомства зі мною. — А чим ви займаєтеся? А чи є у вас у книжці щось про Шанхай?» І я ще не встигаю сказати, що в моїй книжці про навчальний рік  в Оксфордському університеті дійсно описуються студенти–китайці, як до мене вже підходить секретарка, бере контактні дані та запитує, чи буду я «теоретично згодна» продати їм права на переклад. «Права ж у вас?» — перепитує бізнесмен.  

Те, що виставка є саме бізнес–подією, відчуваєш не тільки через атмосферу заходу, а й за статистичними даними. За п’ять днів Франкфуртську книжкову виставку відвідало 290 469 осіб, із них 181 155 є професіоналами у сфері книговидання. Продаж прав на видання чи переклад є найочевиднішою складовою ділових переговорів виставки. Для цього на території виставки відокремили спеціальну зону. Там є все найнеобхідніше для літературних агентів — столи, стільці, а на виході можна взяти з собою яблуко. У 2009 році вперше в роботі центру літературних агенцій узяла участь і компанія з України  MSBrand Corporation Agency (агенція Петра Мацкевича і Ксенії Сладкевич). Обізнані люди розповідають, що агенція займається промоцією насамперед творів переможців конкурсу «Коронація слова».

Стоячи на вулиці та спостерігаючи за майстрами кунг–фу, що тренувалися перед китайським павільйоном, почула за спиною українську. «Ти бачив, на нашому стенді ще є книжки за 2006 рік, — розповідає незнайомець. — Мені знається, вони їх просто вирішили не вивозити того року із Франкфурта». Але повернувшись, я вже не бачу співвітчизників, стільки народу навкруги.

У літаку до Києва я думаю, що знання мов та випадкове знайомство з ключовими людьми — це необхідні ступені до продуктивного використання ресурсу книжкової виставки у Франкфурті. На жаль, саме ці ступені для України ще можуть видаватися заввишки з Рейхстаг, на який так і не будуть дивитися кожного дня двадцять п’ять працівників Suhrkamp.

Олена БОЙЦУН

ДО РЕЧІ

Цього року агенція MSBrand Corporation стала першим українським учасником найважливішого робочого центру Франкфуртського книжкового ярмарку — Центру літературних агентів (the Literary Agent Centre — LitAg).

LitAg — це головний осередок торгівлі правами й ліцензіями Франкфурта, спеціальний зал для агенцій з окремими робочими місцями для кожного з агентів, де вони можуть проводити переговори чи дискусії з редакторами та видавцями в тихій, спокійній обстановці. Цей зал особливий: вхід до LitAg, навіть для видавців чи авторів, можливий лише за наявності попередньо домовлених зустрічей з агенціями та агентами, представленими тут. А це — близько 300 світових літературних агенцій та понад 500 агентів.

Вперше Україну в серці Франкфуртського книжкового ярмарку представляли Оксана Янчук — керівник департаменту прав агенції MSBrand Corporation і менеджер із прав цієї агенції Наталя Білюк. Молоді агенти привезли до Франкфурта каталог Contemporary Ukrainian Writers. Foreign&Translation Right, у якому представлено 35 авторів і понад 100 їхніх книжок. За попередніми домовленостями було проведено близько 40 переговорів щодо видання перекладів українських авторів із редакторами та видавцями з 18 країн, серед яких Велика Британія, Китай, Норвегія, Німеччина, Польща, Франція, Нідерланди, Греція, Іспанія, Італія тощо. Залишається лише чекати на рішення іноземних колег.