Головна\Авторська колонка\Боротися за молодь!

Авторська колонка

30.03.2019|07:05|Ніна Головченко

Боротися за молодь!

Події останнього часу (національний відбір на Євробачення, передвиборні технології 2019 року, а також зазомбованість пересічного українця примітивними телесеріалами, споживацькою рекламою і ток-шоу-«страшилками» у дусі Алєксєя Суханова) змусили переглянути навчальні програми з української літератури для середньої школи.

Вивчення змісту чинних програм з української літератури для учнів 5−9, 10−11 класів засвідчило, що науковці-укладачі подбали про реконструкцію справжньої історії української літератури від давніх часів до початку 21 ст., виписали вимоги щодо формування предметних та ключових компетентностей учнів, акцентували «виховання національно свідомого громадянина України; формування і ствердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей», навіть включили до переліку творів із позакласного читання тексти, що формують толерантне ставлення до людей з інвалідністю (зокрема, повість Оксани Радушинської «Метелики в крижаних панцирах», 2015). 

Але до програм з української літератури ще не введено твори, які відбивають події останніх п’яти років української історії: Помаранчеву революція 2004 року, Євромайдан і Революцію гідності 2013−2014 рр, анексію Криму, війну з російським агресором на Донбасі, що 2014−2018 позиціонувалася як Антитерористична операція (АТО), а від 30 квітня 2018 дотепер  ―як Операція об’єднаних сил (ООС).

Останні виклики – незаконне ув’язнення українських моряків російськими спецслужбами; поширення провокативної дезінформації через потужні недержавні теле- та інтернет-мережі; нав’язування українському суспільству штучно створених образів псевдолідерів напередодні президентських і парламентських виборів; формування некритичного споживацького світосприймання у молоді, яка не бачить альтернатив щодо «мистецтва» шоу-бізнесу; перетворення книги на продукт видавничого бізнесу, а не на духовну цінність та ін. ―мають змусити укладачів програм з літератури, учителів літератури переконливо говорити зі шкільною молоддю про духовні цінності крізь призму найактуальніших українських проблем.

Аргументів у цій розмові додадуть твори О. Забужко, Б. Гуменюка, С. Жадана, С. Гридіна та ін. сучасних письменників.

Книга О. Забужко«І знову я влізаю в танк…» (2016) відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка 2019 року в номінації «публіцистика, журналістика». Збірка статей, есеїв, інтерв’ю, спогадівписьменниці і публічної інтелектуалки Оксани Забужко представляє актуальну тепер нон-фікш(не вигадану) літературу[1]. У передньому слові «Замість передмови: пам’ятаючи про Камірос» авторка націлює читача на найболючішу проблему сучасності: «Це книжка про війну, читачу. Тільки не про ту, залізом і кров’ю, що з зими 2014-го прийшла на нашу землю, а про ту, куди менш видиму оку мирного обивателя (і до 2014-го не надто завважувану й провідними західними інтелектуалами!)…    

Її звуть «інформаційною», «психологічною», «гібридною»… При сучасному рівні глобалізації та інформаційних технологій захоплювати країни й перерозподіляти ресурси на нашій кульці теоретично можна вже й не доводячи агресію до «гарячої» фази…

Коротко мовлячи, епоха «розбомблених міст» минулася – почалась епоха «розбомблених мізків»: «війн тонкого плану», в яких ментально завойована жертва…, на полегкість і втіху завойовникові, «ліквідовуватиме» себе сама. І найефективнішою зброєю масового нищення в 21-му столітті буде вже не атомна бомба, якою Росія традиційно лякає світ…, а цілком промислові, наразі ще грубі й недосконалі, технології доведення цілих країн до масового божевілля й масового самогубства» [5, с.11−12].

Отож, сучасний учитель літератури має змогу, спираючись на думку авторитетної письменниці та на сучасні українські реалії, пояснити старшокласникам методи обробки «мізків» некритично налаштованих мас «населення». Спільно з учнями у дискусії учитель може проговорити, чому, наприклад, молодь бездумно голосує спершу за провокативний проект MARUVна національному (!) відборі на Євробачення, а згодом – за створений PR-технологіямиобраз президента у серіалі «Слуга народу», обираючи на посаду президента −за умов війни і незрілості країни −шоу-мена, модного клоуна, а не патріота з досвідом управління державними структурами.

Розмова не має бути емоційно-голослівною. Саме опертя на тексти О. Забужко («Майдан проти Матриці», «Великдень під час війни»: кілька уроків», «Росія дуже ретельно готувала демонтаж України» та ін.) дасть змогу виявити технологічні підходи до маніпуляції свідомістю недосвідчених і неосвічених мас із некритичним мисленням.

Якщо зазначена книга допоможе увиразнити маніпулятивні технології, то проект О. Забужко, Т. Терен, С. Алексієвич «Літопис самовидців:Дев’ять місяців українського спротиву» (2014) актуалізує ціннісні мотиви для української молоді. 

Книга-проект О. Забужко – це теж література нон-фікшн, об’єктивний реалізм, багатоголоса картина буремної України від листопада 2013до «відкладеного літа» 2014. Видання представляє 150 авторів, тексти яких на Facebookчи інших Internet-джерелах мали більше 500 «лайків» чи «репостів». Тут є твори і Анастасії Дмитрук, і Оксани Забужко, і Сергія   Жадана, і Бориса Гуменюка, і Каті Бабкіної, і звичайних людей, патріотів із Києва, Луцька, Одеси, Луганська та інших міст України. У книзі на рівні своєрідного документа правдиво зафіксовано реальні події і щирі, чесні емоції/почуття учасників подій. 

На прикладі цих текстів учитель зможе переконливо нагадати своїм учням про те, що:

  • 2013 року українці вчергове піднялися, щоб ствердити і захистити моральні і національні цінності від корупції, псевдодемократичної диктатури злочинного олігархату і проросійських політиків-зрадників. Після розчарувань 2004 року – Помаранчевої революції українці знову вийшли на Майдан, хоч ніхто вже не очікував такого від «хохлів»; 
  • процес творення духовного суспільства, переформатування України в націю і демократичну державущетриває. І оцей «немайданний» період є найскладнішим!
  • у протистояннях на Майдані/Інститутській/Грушевського/в зоні АТО зринулиЧОЛОВІКИ,хоч мало хто сподівався на те, що з-за хмар «ментів», корумпованих чиновників і гастарбартерів-заробітчан, у яких «жижки трусяться»(за Є. Дударем), зрине український ВОЇН, МУЖчина;
  • після багаторічної спільної історії зРосійською імперієюрозпочнеться масове  переусвідомлення раніше неможливого: «Никогда мы не будем братьями ни по Родине, ни по матери…»
  • нове явище ‒ волонтерство стане стилем життя для більшості українців із перших днів Майдану, і насамперед для жінок; 
  • інайліпшу книгу про Майдан теж напишуть по-новому, «усім миром» ‒ толокою…

В Україні з’явилися і художні тексти, на прикладі яких сучасний школяр зможе побачити відбиття сучасної буремної української історії. Для учнів старшої школи можна рекомендувати окремі твори Б. Гуменюка (зібрані у двотомнику «Вірші з війни» і «100 новел про війну» (2018), книгу «Інтернат» (2017) С. Жадана. Для учнів середньої школи – повість С. Гридіна «Сапери» (2017).

Зміст творів і манера оповіді Б. ГуменюкаВірші з війни», «100 новел про війну», 2018) – письменника, учасника Майдану, добровольця батальйону ОУН у зоні АТО з позивним Кармелюк −нині є актуальними, зрозумілими і доступними усім категоріям українських читачів: і високочолому професору, й епатажному політику, і звичайному солдату, який добре розуміється на безпілотниках і тепловізорах, але ніколи не замислювався над тим, що таке силабо-тоніка, ямб чи амфібрахій. Як твердить сам Борис Гуменюк«Коли в країні війна, у першу чергу міняється оптика, …кут бачення; міняється все, у тому числі мистецтво… Коли ви вдивляєтеся в горизонт, вас більше не хвилює вечірнє небо, захід сонця, птахи, які ховаються за обрієм; вас цікавить відстань, яка відділяє вас від ворога, і час, за який цю відстань долає куля калібру 5.45…» [9]. Ліричним героєм книг Гуменюка є непафосний шляхетний український ВОЇН, який ще раз нагадує про справжні цінності життя. До вивчення в школі варто обрати верлібри «Коли чистиш зброю», «Стара шовковиця під Маріуполем», «Заповіт»; вірші прозою (або новели) «Соняхи», «Саперна лопатка», «Ікона», «Перша леді» та ін. Твори Гуменюка викликають потужні емоції, які читач переживає як катарсис – очищення і духовне зростання. 

«Інтернат»С. Жаданавідкрив для читачів «запорєбрик» безглуздої жорстокої війни, яку не знають ті, хто ніколи не жив у Донбасі, а тим більше у прифронтовій зоні. В оповіді про Пашку (учителя української мови на Донеччині), який намагається забрати з інтернату свого племінника Пашку до того, як фронт відріже їх одне від одного, найбільші сподівання автор покладає на молодь. Її вже не підточує черв’як совка і безпорадність псевдонезалежності, вона, завдяки віку, має категоричні судження (Сашко одразу визначається, хто для нього чужі, а хто наші) і готова безкомпромісно битися за своє право на життя. 

В останньому розділі роману наратором виступає підліток Сашко, племінник Паши, і це підтверджує думку С. Жадана про те, що «рулити» в Україні по-новому і підняти на інший рівень хоч якісь цінності зможе, мабуть, постколоніальне покоління, що не обросло рудиментами попередніх епох і страхів.

Проте письменник ставить і проблему: у якому середовищі і з якими вчителями буде зростати ця молодь? І яких цінностей навчать її у 21 столітті?.. Хто (який учитель?!.) переоре це поле зомбі?..

У  книзі С. Гридіна «Сапери» йдеться про пробудження обивателя. Автор свідомий того, що героїчних мужніх умотивованих воїнів-українців бракує середчоловіків четвертої хвилі мобілізації. Причини різні: 

  • відсутність власної держави у багатьох поколінь українців; 
  • несформульованість національних пріоритетів (тільки тепер слова Шевченка «прозвучали зовсім інакше», хоча десятиліттями їх вивчали в школі); 
  • неавторитетність вітчизняного політикуму періоду незалежності; 
  • нівелювання справжніх цінностей у прагматичному і несправедливому світі;
  • розмитість національних цінностей у глобалізованому світі тощо.

Проте письменникові вдалося відшукати ті важелі, що вмотивовують навіть пересічного «м’якого» чоловіка стати «капітаном Говорухою», захисником. Які це мотиви: 

  • маленьке дитя, яке ще не вміє говорити, а вже може залишитися без батька; 
  • син, який ще не пізнав усіх барв життя, і мусить ЖИТИ. 
  • обставини бою, коли від кмітливості, рішучості та досвіду командира залежить життя бійців. 

«Війна відсіяла непотріб, залишивши те справжнє, що, можливо, за інших обставин і не відкрилось би»…  

Таким чином, на сучасному уроці літератури учитель і учень не повинні уникати гострої розмови про виклики новітньої української історії. Молодь має зростати свідомою щодо всіх можливих ризиків на шляху до справді сильної і самостійної держави, має протиставити їм переконливі ціннісні пріоритети, які повинна сформувати українська література, в тому числі сучасна.

Література

  1. Програма: Українська література. 10-11 класи. Рівень стандарту, академічний рівень. 11 кл. https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv
  2. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. 10–11 класи. ПРОГРАМА для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям (профіль — українська філологія)https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-10-11-klas/program-ukr-lit1.pdf
  3. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів.  https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-5-9-klas/onovlennya-12-2017/na-sajt-ukrayinska-literatura-5-9-z-chervonimdoc-2.pdf
  4. Оксана Забужко. «І знов я влізаю в танк…». Вибрані тексти 2012–2016: статті, есе, інтерв’ю, спогади. Київ: Комора. 2016. 413 с.
  5. Літопис самовидців: Дев’ять місяців українського спротиву / Автор проекту Оксана Забужко, упорядник Тетяна Терен; передмова Світлани Алексієвич. Київ: КОМОРА, 2014. 312 с.
  6. Головченко Н. І. Жанр колективного літопису в сучасній українській літературі (на прикладі проекту О. Забужко «Літопис самовидців: Дев’ять місяців українського спротиву») // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. : наук.-метод. журн. 2015. № 2. С. 56−60.
  7. Гуменюк Б. Вірші з війни.100 новел про війну: у 2-х т. (видавництво «ДІПА», Київ: Діпа. 2018. Т.1. 192 с. Т.2. 272 с.
  8. Головченко Н. І. Верлібр як форма сучасної української поезії (на прикладі збірки «Вірші з війни» Бориса Гуменюка (2015). Освіта регіону: Політологія. Психологія. Комунікації. К.: Університет "Україна, 2016. № 1 (42). С. 81−91 URL : http://www.vmurol.com.ua/upload/Naukovo_doslidna%20robota/Elektronni_vidannya/Osvita-regionu/osvita_regioniv_1_2016.pdf
  9. Головченко Н. І. Поезія у прозі як один із жанрових пріоритетів письменника Бориса Гуменюка. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Збірник наукових праць. Філологічні науки (літературознавство). Миколаїв, МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2017, № 2 (20). с. 66−74. URL: http://litzbirnyk.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/11.20.17.pdf
  10. Сергій Жадан. Інтернат. Чернівці: Меридіан Черновіц, 2017. 336 с.
  11. Головченко Н. І. Про «відмороженого» Пашу Сергія Жадана. [С. Жадан. Інтернат. (2017)]. 24.05.2018.Буквоїд. URL: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2018/05/24/072033.html
  12. Гридін С. Сапери : повість / Сергій Гридін. Київ : ВЦ «Академія», 2017. 192 с.
  13. Головченко Н. І. «Ця війна залишила рельєфний відбиток солдатського берця…» [Сергій Гридін. Сапери. (2017)]. 02.06.2017. Буквоїд. URL:http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2017/06/02/072207.html


[1]англ. Non-fictio–різновид літератури, щопоєднує риси художньої тадокументальної прози.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери