Re: цензії
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
- 17.10.2024|Віктор Вербич«Не сподівайся і не сумуй»
- 10.10.2024|Тетяна ТоракЮрій Роговий: «На вулицю йду: раптом знайду тривірша…»
- 10.10.2024|Тарас Кремінь, доктор філософії, Уповноважений із захисту державної мови«На тих костях зацвіте наша земля»
- 08.10.2024|Дмитро Дроздовський, к.філол.н., Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, секретар НСПУ“Бо іншого у нас немає неба”...
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Авторська колонка
Тімон і Пумба по-українськи, або Хто у нас лідер авантюрного жанру
На відстані, як відомо, все бачиться інакше, і будь-який еміграційний чи імміграційний досвід змінює опцію, збиває приціл і вибудовує зовсім інакшу перспективу. У випадку з новим романом відомої київської письменниці, яка довгий час жила в Канаді та Бразилії, це спрацювало якнайкращим чином. Літайте літаками життя, а не повзайте картопляним полем хоч би й у Великих Підгуляївцях!
У випадку з цією пригодницькою історією так само маємо щось на зразок «емігрантської» спроби «американського» наразі Набокова відтворити «старе життя» у Новому світі, чи пак дворянський рай, як у його романі «Ада, або радощі пристрасті». З однією лише поправкою – це була утопія, літературна фантазія, натомість події в романі «Падре Балтазар на прізвисько Тойво» Марини Гримич мають історичне підґрунтя. І недаремно головному героєві «баба Юстина колись розповідала, що половина галицьких емігрантів виїхала до Канади, а друга половина - до Бразилії», бо всі тутешні персонажі – його земляки по Старому краю, як у Канаді і зрідка в Бразилії називали батьківщину, з якої приїхали вони чи їхні предки. Зрештою, багато хто з емігрантів в Америці через ностальгію називали свої селища на «європейський» зразок, і Парижем з Афінами у ковбойському краю нікого не здивуєш.
Так, наприклад, за сюжетом «Падре Балтазара», європейські іммігранти в Бразилії облаштували тут Нову Австрію. Чому не Баварію чи Лотарингію – ясно, бо «нова новоавстрійська порода» звучить, наче нова зороайстрійська раса, а це більш інтригує, ніж «набоківський» сюжет. А як згадати, що була у Фолкнера міфічна Йокнапатофа, а в Маркеса – не менш містичне Макондо, то й питатися особливо нічого. Загалом «була в собаки хата» - ось рефрен будь-якого емігрантського твору, і розбудова держави (наразі ідеального суспільства в бразильських лісах) рухала і рухає сюжет. От лишень у Гримич все не так сумно, як було насправді в наських переселенців.
Насправді авантюрна історія фальшивого панотця Балтазара на пару із засновником колонії Габріелем (з села Дуліби у Східній Галичині), яка сталася в кінці ХІХ століття – це ж, по суті, пригоди яких-небудь сучасних Тімона і Пумби, які потрапили зі свого американізованого далеку до туземного царства, будучи змушені удавати з себе богів, пророків і вождів. «Отця Балтазара з великими почестями вели до Нової Австрії, - уточнює авторка. - «З великими почестями» - це значить, що він плентався, покульгуючи і тримаючись за пошкоджений бік, а його супроводжувала процесія фармарів з кривими шаблюками і дерев’яними граблями за спинами, а попереду бігли, галасуючи «Отець, отець приїхали зі Старого краю!», босі діти».
Туземці у даному випадку – нащадки українських першопрохідців, а пригоди в романі - не що інше, як альтернативна історія заселення і розбудови ними Дикого Заходу (а також прилеглих латиноамериканських територій). І вже цього разу все буде так (розбудовано, заселено і оповідано), як батько казали. Як саме? У Туреччині, мовляв, та ж самі турки. Отаке мале – і вже турченя.
Марина Гримич. Падре Балтазар на прізвисько Тойво. Роман. - К.: Нора-Друк, 2017. - 256 с. - серія «Читацькийклуб».
Коментарі
Останні події
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”
- 10.10.2024|14:25Лауреатом Нобелівської премії у галузі літератури стала південнокорейська письменниця Хан Канг
- 09.10.2024|18:3912 жовтня відбудеться наймасштабніший день «Вінграновський ART MARATHON»