Re: цензії

У місті-герої сучасного інтернет-фольклору Бобруйську встановлений пам´ятник російському Святому Великомученику Георгію Побідоносцю в касці солдата червоної армії.

Цей вигадливий анахронізм насправді зовсім не виняток із правил. Адже вже декілька років поспіль на 9 травня в українських містах надзвичайно популярна акція «Пов´яжи георгіївську стрічку». Стрічки в´яжуть на сумки, рукави і навіть дзеркала автомобілів. Цього року акція досягла якихось карикатурних, якщо не сказати хворобливих масштабів: згадати хоча б змагання в Криму - хто виготовить величезнішу стрічку. Таким чином нібито віддається данина поваги пам´яті солдатам, загиблим у Великій Вітчизняній війні.

Данину цю, поза сумнівом, віддавати треба, та от тільки якась нісенітниця виходить. Справа в тому, що орден Святого Георгія був заснований імператрицею Катериною за ратні подвиги на полі бою, і вона ж сама, «воюючи» хіба що тільки зі своїми камеристками, і стала його першим кавалером. У наступні півтораста років орден вручався російським воєначальникам головним чином за подвиги, пов´язані із захопленням територій чужих держав і утихомиренням народно-визвольних повстань на них же. У 1917-му році більшовики скасували його як старорежимний. У 1992-му уряд Російської Федерації, сподіваючись відродити колишню імперську велич, вирішив орден повернути, і в 2000-му році, коли з´явилися перші ветерани внутрішніх війн за «єдину та неподільну», він став вручатися офіційно.

Питається, до чого ж тут Велика Вітчизняна? Адже ордена цього тоді і в згадці не було! Це Сталін, побоюючись програшу, вирішив влаштувати таку собі химеру: прикріпити царську георгієвську стрічку до радянських орденів, що абсолютно безглуздо з погляду послідовного комуніста. Особливо дивують радянські художники, що старанно зображали стрічку, прикрашаючи колись могутнє тіло імператриці, на численних вітальних листівках поряд з орденом Перемоги. Єдиним прийнятним поясненням можна вважати ідею про те, що стрічка символізує солдатську доблесть росіянина. Адже зауважимо в дужках, що орден з двоголовим орлом вручали навіть кавказцям, які перейшли на бік загарбників. «Не збагну, - дивувався один черкес, - чому мені дали орден з якимсь птахом, а не з джигітом?» Між іншим, вручення Георгія неросійській людині межувало зі скандалом.

Пригадується відома розповідь Теффі про княгиню Анну Павлівну, яка добровільно стала сестрою милосердя під час Першої Світової. Вона отримує дві звістки: одну погану, а другу хорошу. Привезли двох поранених: перший - єврей, другий - Георгіївський кавалер. «Серед нових поранених є єврей, - говорить вона секретарю. - Нема що сказати, догодили на пункті». А за безногого Георгіївського кавалера Анна Павлівна збирається особисто подякувати полковнику. «Потрібно буде цього самого кавалера так десь покласти, щоб відразу видно було, якщо хто зайде», - розпоряджається вона. Яке ж було потрясіння, коли з´ясувалося, що кавалера звуть Йосель Шніпер! Бідна жінка зі сльозами благала лікаря визнати інваліда симулянтом: «- Лікарю! Скажіть відверто, адже той єврей, напевно, симулює? Чи не правда?

- Та що ж тут симулювати? - Дещо оторопів лікар. - Адже нога у нього ампутована.

- Ну так. Ось цю саму ногу-то, може бути, він все-таки як-небудь симулює?»

І далі: «Як це все жахливо! .. Ми дали цигарок Георгієвському кавалеру, а палить їх єврей! Ми поставили почесне ліжко для Георгіївського кавалера, а на ньому розвалився єврей! .. І за мою ж доброту доля мене ж і карає!»

Давно впали стіни тюрми народів, і непорушний союз виявився згуртований зовсім не навіки. Хитрі кремлівські політтехнологи вирішили пов´язати колишніх підданих імперії тонкими стрічками і в цьому досягли чимало успіху. Ви ж зав´яжете їх знову?

Коментарі

29 травня 2010, 23:16| Дід мольфар:: Будь-яка символіка має дуже сильний вплив на людину. Тільки людина не завжди про це пам"ятає. Чужа символіка, яка не відповідає духовному світові людини, руйнує її єство і провокує появу паразитів у тілі. Наприклад, - пухлин. Захоплення формою, а не змістом будь-яких речей, призводить до непоправних наслідків. Адже наші предки шанували сваргу, а не п"ятикутну зірку. Так і чорно-руду стрічку нав"язує нам п"ята колона, як чужий символ, смвол "совка".
14 травня 2010, 01:04|Ілько:: Це все дуже дивно і підозріло виглядає: повагу до ветеранів, святі почуття намагаються негайно пов*язати всякими стрічками сумнівного походження. Замість того аби цим ветеранам допомогти хоч чимось - стрічки в*яжуть! А ще зек мордатий обурив: весь Київ завішаний його бігмордами в оточенні ветеранів. Отаке-то мурло ще й пнеться до героїв війни. Хоч би посоромилось пику туди свою встромляти
13 травня 2010, 10:48|Марта:: Що особисто запропонували Ви, що заперечуєте стрічку? І не просто запропонували, а здійснили? У моїй родині багато тих, хто воював. Один старенький, вже покійний, родич навіть мав ордени Слави. Жив він у глухому чорноземному селі і ні про які привілеї учасників війни не знав. Якось у селі з*явились хлопці, ніби від військомату. Мовляв, у них перереєстрація орденоносців. Вони знайшли мого родича, забрали у нього його нагороди і документи до них, сказали, що повернуть. Звісно, забрали назавжди. Дуже скоро ми забудемо про цю війну. Вона віддаляється від нас, як віддалилася війна з Наполеоном. Але ж її виграли наші люди. Прості селяни, десятикласники, вчителі, лікарі, офіцери прискореного випуску училищ. Ті, які й гадки не мали, що вони здійснюють подвиг. Ми ще недавно мали можливість розпитати у них про війну, щоб знати їх думку, а потім вже власну формувати. Ми цього не робили, бо жили своїм життям. І ми перед ними в боргу. Навіть за те, що ненавиділи їх за їхні мізерні пільги.
12 травня 2010, 20:54|Think on your own hook:: От бачите, як зазомбували попереднього коментатора otyz! Він навіть слова не може від себе продуманого сказати: просто, як вуличні проповідники-єговісти - Біблію, він цитує один з російських пропагандистських ресурсів.
Як можна раптом створити символ Дня перемоги за допомогою якоїсь стрічки, що до нього жодного відношення немає? Чи не хоче він сказати, що ветеранам допомагав здолати фашистів не товариш Сталін, а святий Георгій? За такі штучки в СРСР могли й до стінки поставити!
12 травня 2010, 15:08|otyz:: Кодекс «Георгиевской ленточки»
Акция «Георгиевская ленточка» — некоммерческая и неполитическая.
Цель акции — 1. создание символа праздника — Дня Победы.
Этот символ — выражение нашего уважения к ветеранам, дань памяти павшим на поле боя, благодарность людям, отдавшим все для фронта. Всем тем, благодаря кому мы победили в 1945 году.
«Георгиевская ленточка» не является геральдическим символом. Это символическая лента, реплика традиционного биколора Георгиевской ленты.
Не допускается использование в акции оригинальных наградных Георгиевских или Гвардейских лент. «Георгиевская ленточка» — символ, а не награда.
«Георгиевская ленточка» не может быть объектом купли-продажи.
«Георгиевская ленточка» не может служить для продвижения товаров и услуг. Не допускается использование ленты в качестве сопутствующего товара или элемента товарной упаковки.
«Георгиевская ленточка» распространяется бесплатно. Не допускается выдача ленточки посетителю торгового учреждения в обмен на покупку.
12 травня 2010, 13:43|Олег Шинкаренко:: Це ми символи використовуємо бездумно, а в Росії - цілком усвідомлено. Всі росіяни, на відміну від українців - дуже свідомі люди. Нам стрічки теж пропонують за конкретним планом та рознарядкою - це видно неозброєним оком.
12 травня 2010, 00:03|Києвлянин:: Відзначив учора, 9-те травня, сходив до пам'ятника на площі Перемоги, пройшовся по Хрещатику. Бачив кількох людей з георгієвськими стрічками, причому в основному, людей молодих, що і не дивно. Старші, ті що пам'ятають війну, знають що ця стрічка, відома ще з 18-го ст. не є символом війни 1941-1945 рр. Очевидно, що георгієвська стрічка є символом російської армії, а люди що її носять є прихильниками Росії. Тому я не здивувався, коли побачив що у одного чоловіка на георгієвській стрічці приколотий ще й значок у вигляді російського триколора. У такому поєднанні то виглядає абсолютно дивно, адже під час другої світової війни під подібними прапорами воювали вояки армії Власова, що воювала на боці Німеччини проти СССР. Іноді просто дивуєшся до якого сюреалізму можна дійти не знаючи символіку тих чи інших речей, і бездумно їх використовуючи.