|
У місті-герої сучасного інтернет-фольклору Бобруйську встановлений пам´ятник російському Святому Великомученику Георгію Побідоносцю в касці солдата червоної армії.
Цей вигадливий анахронізм насправді зовсім не виняток із правил. Адже вже декілька років поспіль на 9 травня в українських містах надзвичайно популярна акція «Пов´яжи георгіївську стрічку». Стрічки в´яжуть на сумки, рукави і навіть дзеркала автомобілів. Цього року акція досягла якихось карикатурних, якщо не сказати хворобливих масштабів: згадати хоча б змагання в Криму - хто виготовить величезнішу стрічку. Таким чином нібито віддається данина поваги пам´яті солдатам, загиблим у Великій Вітчизняній війні.
Данину цю, поза сумнівом, віддавати треба, та от тільки якась нісенітниця виходить. Справа в тому, що орден Святого Георгія був заснований імператрицею Катериною за ратні подвиги на полі бою, і вона ж сама, «воюючи» хіба що тільки зі своїми камеристками, і стала його першим кавалером. У наступні півтораста років орден вручався російським воєначальникам головним чином за подвиги, пов´язані із захопленням територій чужих держав і утихомиренням народно-визвольних повстань на них же. У 1917-му році більшовики скасували його як старорежимний. У 1992-му уряд Російської Федерації, сподіваючись відродити колишню імперську велич, вирішив орден повернути, і в 2000-му році, коли з´явилися перші ветерани внутрішніх війн за «єдину та неподільну», він став вручатися офіційно.
Питається, до чого ж тут Велика Вітчизняна? Адже ордена цього тоді і в згадці не було! Це Сталін, побоюючись програшу, вирішив влаштувати таку собі химеру: прикріпити царську георгієвську стрічку до радянських орденів, що абсолютно безглуздо з погляду послідовного комуніста. Особливо дивують радянські художники, що старанно зображали стрічку, прикрашаючи колись могутнє тіло імператриці, на численних вітальних листівках поряд з орденом Перемоги. Єдиним прийнятним поясненням можна вважати ідею про те, що стрічка символізує солдатську доблесть росіянина. Адже зауважимо в дужках, що орден з двоголовим орлом вручали навіть кавказцям, які перейшли на бік загарбників. «Не збагну, - дивувався один черкес, - чому мені дали орден з якимсь птахом, а не з джигітом?» Між іншим, вручення Георгія неросійській людині межувало зі скандалом.
Пригадується відома розповідь Теффі про княгиню Анну Павлівну, яка добровільно стала сестрою милосердя під час Першої Світової. Вона отримує дві звістки: одну погану, а другу хорошу. Привезли двох поранених: перший - єврей, другий - Георгіївський кавалер. «Серед нових поранених є єврей, - говорить вона секретарю. - Нема що сказати, догодили на пункті». А за безногого Георгіївського кавалера Анна Павлівна збирається особисто подякувати полковнику. «Потрібно буде цього самого кавалера так десь покласти, щоб відразу видно було, якщо хто зайде», - розпоряджається вона. Яке ж було потрясіння, коли з´ясувалося, що кавалера звуть Йосель Шніпер! Бідна жінка зі сльозами благала лікаря визнати інваліда симулянтом: «- Лікарю! Скажіть відверто, адже той єврей, напевно, симулює? Чи не правда?
- Та що ж тут симулювати? - Дещо оторопів лікар. - Адже нога у нього ампутована.
- Ну так. Ось цю саму ногу-то, може бути, він все-таки як-небудь симулює?»
І далі: «Як це все жахливо! .. Ми дали цигарок Георгієвському кавалеру, а палить їх єврей! Ми поставили почесне ліжко для Георгіївського кавалера, а на ньому розвалився єврей! .. І за мою ж доброту доля мене ж і карає!»
Давно впали стіни тюрми народів, і непорушний союз виявився згуртований зовсім не навіки. Хитрі кремлівські політтехнологи вирішили пов´язати колишніх підданих імперії тонкими стрічками і в цьому досягли чимало успіху. Ви ж зав´яжете їх знову?
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/column//2010/05/09/122256.html
|
