Re: цензії

12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе
05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
«Ненаситність» Віткація
30.03.2025|Ігор Чорний
Лікарі й шарлатани
Пісня завдовжки у чотири сотні сторінок
11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. Кременчук
Жінкам потрібна любов
"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Стефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ
Зоряний "Торф"
18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
Про Віткація і не тільки. Слово перекладача
Головна\Авторська колонка\Дюренматтові лабіринти

Авторська колонка

21.03.2023|16:07|Ярослав Орос

Дюренматтові лабіринти

Я зрідка заглядаю до Facebook. Здається, Цукерберґ її, соціальну мережу, вже перейменував на Meta Platforms, Inc. А втім, як будь-якого здичавілого українського вовкулаку, мене манить на літературознавчі вітчизняні платформи. Там, на «буранних полустанках», життя буяє з усієї сили. Аж свистить!

Проте я читаю Фрідріха Дюренматта. Його «Лабіринт». Швейцарця... Він мені дуже близький! Бо – горянин. Уродженець Альп, а я – Верховини.

Шкода в даному разі, що Україна не лише гориста, а й степова. Тут, звісно, потрібно звертатись до Германа Гессе з його «Кнульпом» і «...Вовком». Та куди мені нині податись з русифікованого Києва, коли місто – ні собі ні людям. Дурненьке... Вчора воно прославляло Щербицького, Брежнєва, а сьогодні спідлоба вичікує кацапуру! Чия ж візьме. Сказав же мені отсе в очі сусід з шостого поверху.

Брехня, що Київ – місто-герой. Радше – геморой. Хвороба на роки після кацапсько-української війни...

Я ж про що!

Про вітчизняне красне письменство. Ніколи, ніколи Україна не породить другого Еріха Марію Ремарка. Бо... Перше, ніж засудити війну з кацапом, потрібно самого себе роздягнути до нитки. Ба, здерти шкуру з себе!

Здавалося б, Дюренматтові лабіринти надто простенькі для мене, совка неотесаного...

Ет, ні... Дев’ять кіл Дантового пекла слід Україні пройти! Й на те нема ради.

Там, на фронтах, українці не брешуть собі, а в запіллі – лукавлять.

Ох, і лукавлять...

Читаймо ж – «Суддя і його кат» Фрідріха Дюренматта.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

Останні події

14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса
12.04.2025|09:00
IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
20.03.2025|10:25
Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня


Партнери