Re: цензії

Ловець снів і екзорцист Сергій Дзюба
11.08.2020|Ігор Фарина, член НСПУ
Перепливти ріку
09.08.2020|Ірина Слободяник, поет, член НСЖУ
Світ різнобарвний, таємничий…
Гірке радянське молоко
09.08.2020|Володимир Самойленко, кандидат географічних наук
Світи Жаббура Дуейги
07.08.2020|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
Причини й наслідки одної зради
27.07.2020|Сергій Дзюба, Чернігів
Вишукана іронія Фолькера Маасена
27.07.2020|Тетяна Сидоренко, член Національної спілки письменників
Про магію, містику й Заліщики
20.07.2020|Ігор Ольшевський
Есхатологія Ігоря Павлюка, або “Буг пам’ятає все”
18.07.2020|Богдан Вакуленко
Розмова розуму і сердець
Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

18.06.2013|07:52|Буквоїд

Тимофій Гаврилів: «Гортаю видання, які на слуху. Проте найбільше полюбляю ті, що в закапелках»

На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник Тимофій Гаврилів.

– Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Новелу «Фру Марта Еулі» норвезької письменниці Сіґрід Унсет, роман «Хліб по воді» Ірвіна Шоу, автобіографічний роман «Ось іде людина» Александра Ґранаха. Унсет – письменниця цікавої вдачі і великої наснаги. Прийняла католицизм, кинувши виклик протестантській Норвегії. Через нацистів зненавиділа Німеччину, змушена була рятуватися – Швеція, Радянський Союз, нарешті – Сполучені Штати. Щоденник цієї подорожі-втечі – нищівний діагноз Червоній імперії. «Фру Марта Еулі» – дебютний твір, створений по тому, як видавництво відхилило рукописи про середньовічну Норвегію, запропонувавши написати щось про сучасне життя. Й ось це «щось» розбуркало норвезьке суспільство. Новелу написано в жанрі щоденника, якому героїня звіряє історію подружньої зради і душевних страждань. Це як «Анна Кареніна», тільки з іншої перспективи, одначе в тих самих координатах – доглибно етичних. Стисло, якихось півтори сотні сторінок кишенькомовго формату. І головне – написана не чоловіком про жінку, а жінкою. До речі, Нобелівську премію з літератури Сіґрід Унсет усе-таки отримала за трилогію, де дія розгортається в середньовічній Норвегії.

«Хліб по воді» – відпочинок на вечір. Такі твори читаються ближче до літа. Словесно, синтаксично, стилістично Ірвін Шоу мало цікавий. Я ціную його за сюжет. Хто ще так уміє розповісти про сім’ю? Дати відчути реалії, механізми. Властиво, розповідає не Шоу, а сюжет. Автор практично не проглядається. На першому плані – його герої.

Нарешті Ґранах. Коли я читав «Ось іде людина», мені було так, ніби слухаю мого батька. Це й не дивно. Майбутній актор народився на Городенківщині, жив у тодішньому Станиславові, бачив Львів, усе це описує, до того ж прекрасно, майстерно.

– Як обираєте книжки для читання?

- Часто книжки обирають мене, не я їх. Як це стається? Приміром, Унсет я зацікавився, готуючись до поїздки на Норвезький літературний фестиваль у Ліллегаммері. А вона там провела значний і, либонь, найпродуктивніший відтинок життя. Дізнатися щось про країну перед її відвіданням... Кумедно було би їхати і вдавати, ніби ти Колумб чи Марко Полло. Навіть Колумб, кажуть, був оснащений мапами. Він не зовсім плив навмання. То вже згодом усе обросло легендами. А враження – по ходу, мої, суто особисті. Вони, звісно, для мене – найцінніше.

Найбільше читаю літератури австрійської, щось із того цікаве, часом – дуже, багато що мушу – фах. Я завше не радий, коли змушений. У мені, спокійному і дискретному, живе велика свавільність, загострене сприйняття, зокрема й справедливості та несправедливості, того, що правдиве, а що – від лукавого. Гортаю видання, які на слуху. Проте найбільше полюбляю ті, що в закапелках. Дивно, але зазвичай саме там найбільші цікавинки. Добра література мовби ховається, хоче бути відшуканою. Вона не спокушає, яка вона добра. Вона просто добра.

– Що можете порадити для читання іншим?

- Усе, що на полицях бібліотек і книгарень. А оскільки все прочитати неможливо, це спонукатиме вчитися робити вибір, розвиватиме неповторне, ніким не нав’язане відчуття літератури. Не слухайте, що вам нашіптують.

Приватний канон не конче повинен конфліктувати з академічним, загальнонаціональним чи сітовим, але непогано, коли він спроможний кидати йому виклик, доповнювати і переінакшувати. Навіть якщо у вас врешті вийде дуже подібний канон, він усе одно буде складений вами, а не за вас.

Історія літератури доводить, що вартісне якщо не відразу, то через десять, двадцять, сто років таки досягає читача, наче лист, що затримався в дорозі.



Додаткові матеріали

04.06.2013|09:11|Re:цензії
Гєник Бєляков: «Проза Ульяненка зриває з тебе рожеві окуляри, допомагає бути чесним, насамперед, із самим собою»
29.05.2013|14:03|Re:цензії
Наріне Абгарян: Я пораджу книжки, що вчать наших дітей думати
23.05.2013|07:50|Re:цензії
Лесик Панасюк: «Зараз читаю трактати Леонардо да Вінчі про живопис і Альбрехта Дюрера про пропорції»
20.05.2013|07:57|Re:цензії
Леся Степовичка: «Дуже корисно читати авторів, які провокують тебе тут же сісти і писати самому»
17.05.2013|08:11|Re:цензії
Артем Захарченко: «Перший олігарх» Мішеля Терещенка — пізнавально, але без особливого смаку написане, тому читав з цікавістю, але без задоволення»
13.05.2013|07:40|Re:цензії
Олександр Михед: «Джерела сучасної інформації настільки різноманітні, що часом не можеш прослідкувати, звідки з’явилася думка щось прочитати»
08.05.2013|08:19|Re:цензії
Станіслав Бельський: «У поезії зараз для мене два дороговкази — Тумас Транстремер та Аркадій Драгомощенко»
19.04.2013|11:36|Re:цензії
Заза Пауалішвілі: «Щире захоплення в мене викликають білоруси»
15.04.2013|08:26|Re:цензії
Віктор Іванів: «Хотілося б відзначити химерні, гомерично смішні і страшні пригодницькі романи Володимира Богомякова»
12.04.2013|08:03|Re:цензії
Олег Криштопа: «Читаю польських репортажистів»
03.04.2013|07:10|Re:цензії
Сергій Злючий: Подобаються зимові книжки: «Мисливці на снігу» Костя Москальця та «Winter Letters» Василя Махна
05.04.2013|07:39|Re:цензії
Ганна Осадко: «Нерідко мої «книги для роботи» стають «книгами для душі»
01.04.2013|08:48|Re:цензії
Громовиця Бердник: «Дуже люблю «мандрівні нотатки»
28.03.2013|07:50|Re:цензії
Платон Беседін: «З прочитаних цього року книг найбільше вразили «Благочестиві» Джонатана Літтела»
21.03.2013|08:12|Re:цензії
Роман Росіцький: «Книжки обираю інтуїтивно, як хворий пес, що шукає потрібну цілющу траву »
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

13.08.2020|03:50
Громадські діячі вимагають справедливого суду у справі «Медведчук проти Кіпіані та видавництва Vivat»
12.08.2020|18:04
Лауреатка Нобелівської премії Світлана Алексієвич закликає Олександра Лукашенка піти з посади
12.08.2020|08:34
Ukrainian Young Book Design Awards 2020 оголосив шортлист із 20 найкращих молодих дизайнерів
11.08.2020|05:20
Софія Міколяш: "Бути цілісним-значить бути щасливим"
10.08.2020|16:16
Повний По і надія на Патріка – 5 нових перекладів, які ми чекали
10.08.2020|12:23
Ольга Тернова здобула перемогу у найбільшому в Україні конкурсі дитячої літератури «Корнійчуковська премія»
10.08.2020|05:28
Бестселер Саллі Руні «Нормальні люди» виходить українською
07.08.2020|08:57
Оголошено перекладачів-учасників онлайн-резиденції Українського ПЕН та translit e.V
06.08.2020|18:49
У видавництві «П’яний корабель» вийде книжка «Мансарда» сербського письменника Данила Кіша
05.08.2020|09:40
The New Yorker склав словник «епохи коронавірусу»


Партнери