
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Тимофій Гаврилів: «Гортаю видання, які на слуху. Проте найбільше полюбляю ті, що в закапелках»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник Тимофій Гаврилів.
– Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Новелу «Фру Марта Еулі» норвезької письменниці Сіґрід Унсет, роман «Хліб по воді» Ірвіна Шоу, автобіографічний роман «Ось іде людина» Александра Ґранаха. Унсет – письменниця цікавої вдачі і великої наснаги. Прийняла католицизм, кинувши виклик протестантській Норвегії. Через нацистів зненавиділа Німеччину, змушена була рятуватися – Швеція, Радянський Союз, нарешті – Сполучені Штати. Щоденник цієї подорожі-втечі – нищівний діагноз Червоній імперії. «Фру Марта Еулі» – дебютний твір, створений по тому, як видавництво відхилило рукописи про середньовічну Норвегію, запропонувавши написати щось про сучасне життя. Й ось це «щось» розбуркало норвезьке суспільство. Новелу написано в жанрі щоденника, якому героїня звіряє історію подружньої зради і душевних страждань. Це як «Анна Кареніна», тільки з іншої перспективи, одначе в тих самих координатах – доглибно етичних. Стисло, якихось півтори сотні сторінок кишенькомовго формату. І головне – написана не чоловіком про жінку, а жінкою. До речі, Нобелівську премію з літератури Сіґрід Унсет усе-таки отримала за трилогію, де дія розгортається в середньовічній Норвегії.
«Хліб по воді» – відпочинок на вечір. Такі твори читаються ближче до літа. Словесно, синтаксично, стилістично Ірвін Шоу мало цікавий. Я ціную його за сюжет. Хто ще так уміє розповісти про сім’ю? Дати відчути реалії, механізми. Властиво, розповідає не Шоу, а сюжет. Автор практично не проглядається. На першому плані – його герої.
Нарешті Ґранах. Коли я читав «Ось іде людина», мені було так, ніби слухаю мого батька. Це й не дивно. Майбутній актор народився на Городенківщині, жив у тодішньому Станиславові, бачив Львів, усе це описує, до того ж прекрасно, майстерно.
– Як обираєте книжки для читання?
- Часто книжки обирають мене, не я їх. Як це стається? Приміром, Унсет я зацікавився, готуючись до поїздки на Норвезький літературний фестиваль у Ліллегаммері. А вона там провела значний і, либонь, найпродуктивніший відтинок життя. Дізнатися щось про країну перед її відвіданням... Кумедно було би їхати і вдавати, ніби ти Колумб чи Марко Полло. Навіть Колумб, кажуть, був оснащений мапами. Він не зовсім плив навмання. То вже згодом усе обросло легендами. А враження – по ходу, мої, суто особисті. Вони, звісно, для мене – найцінніше.
Найбільше читаю літератури австрійської, щось із того цікаве, часом – дуже, багато що мушу – фах. Я завше не радий, коли змушений. У мені, спокійному і дискретному, живе велика свавільність, загострене сприйняття, зокрема й справедливості та несправедливості, того, що правдиве, а що – від лукавого. Гортаю видання, які на слуху. Проте найбільше полюбляю ті, що в закапелках. Дивно, але зазвичай саме там найбільші цікавинки. Добра література мовби ховається, хоче бути відшуканою. Вона не спокушає, яка вона добра. Вона просто добра.
– Що можете порадити для читання іншим?
- Усе, що на полицях бібліотек і книгарень. А оскільки все прочитати неможливо, це спонукатиме вчитися робити вибір, розвиватиме неповторне, ніким не нав’язане відчуття літератури. Не слухайте, що вам нашіптують.
Приватний канон не конче повинен конфліктувати з академічним, загальнонаціональним чи сітовим, але непогано, коли він спроможний кидати йому виклик, доповнювати і переінакшувати. Навіть якщо у вас врешті вийде дуже подібний канон, він усе одно буде складений вами, а не за вас.
Історія літератури доводить, що вартісне якщо не відразу, то через десять, двадцять, сто років таки досягає читача, наче лист, що затримався в дорозі.
Додаткові матеріали
- Гєник Бєляков: «Проза Ульяненка зриває з тебе рожеві окуляри, допомагає бути чесним, насамперед, із самим собою»
- Наріне Абгарян: Я пораджу книжки, що вчать наших дітей думати
- Лесик Панасюк: «Зараз читаю трактати Леонардо да Вінчі про живопис і Альбрехта Дюрера про пропорції»
- Леся Степовичка: «Дуже корисно читати авторів, які провокують тебе тут же сісти і писати самому»
- Артем Захарченко: «Перший олігарх» Мішеля Терещенка — пізнавально, але без особливого смаку написане, тому читав з цікавістю, але без задоволення»
- Олександр Михед: «Джерела сучасної інформації настільки різноманітні, що часом не можеш прослідкувати, звідки з’явилася думка щось прочитати»
- Станіслав Бельський: «У поезії зараз для мене два дороговкази — Тумас Транстремер та Аркадій Драгомощенко»
- Заза Пауалішвілі: «Щире захоплення в мене викликають білоруси»
- Віктор Іванів: «Хотілося б відзначити химерні, гомерично смішні і страшні пригодницькі романи Володимира Богомякова»
- Олег Криштопа: «Читаю польських репортажистів»
- Сергій Злючий: Подобаються зимові книжки: «Мисливці на снігу» Костя Москальця та «Winter Letters» Василя Махна
- Ганна Осадко: «Нерідко мої «книги для роботи» стають «книгами для душі»
- Громовиця Бердник: «Дуже люблю «мандрівні нотатки»
- Платон Беседін: «З прочитаних цього року книг найбільше вразили «Благочестиві» Джонатана Літтела»
- Роман Росіцький: «Книжки обираю інтуїтивно, як хворий пес, що шукає потрібну цілющу траву »
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025