
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Тарас Антипович: «Хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі»
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник Тарас Антипович.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Із задоволенням прочитав роман Клайва Стейплза Льюїса «За межі мовчазної планети». Лагідна філософська фантастика (так уже не пишуть), хоч і в не надто вдалому українському перекладі. А загалом, доведеться говорити про те, що я лише починав читати, бо осилити до кінця вдається дедалі менше текстів. Спробував дочитати давно початий роман «Можливість острова» Уельбека, але знову не витримав. Нелюдська меланхолія у автора поєднана з інтелектуальністю так, що виходять якісь чорні діри, а не книжки. Уельбек, безумовно, таким чином конвертує дух часу (від якого мене верне).
Справа в тім, що хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі. Щоб можна було сказати собі: ну добре, я – слабодухий цинічний йолоп, але є ж люди, на яких можна рівнятися, є ж іще атланти віри, які тримають світ на плечах... Чорта з два: сучасний атлант одержимий прагненням обвалити балкон собі на голову.
Із українською прозою все ще складніше – у нас мало кого хочеться дочитати до кінця. Здається, останній український роман, який мені пішов, – «Хліб із хрящами» Михайла Бриниха. Симпатична річ, хоча Бриних, здається, міг би вже ставити собі серйозніші завдання, ніж «вузькопрофільний» зомбі-треш.
Час від часу розкриваю «Лексикон інтимних міст» Андруховича, прочитую одне-два міста. Це книга саме для фрагментарного читання – її не можна з розгону перестрибнути. Ті критики, які читали її підряд, як роман, переситилися і присудили їй «золоту бульку», що було помилкою, я вважаю.
Із недочитаного – «Голова Якова» Любка Дереша. Я чекав якоїсь нової якості від цього роману, але її там нема. Взявся було за «Руйнування ляльки» Степана Процюка. Йой. Якщо це – інтелектуальна проза, то дайте мені краще збірник тупих анекдотів. Зараз ось доповз до середини «Щоденника моєї секретарки» братів Капранових. Мова у них штампована і несмачна, але якісь симптоматичні українські реалії вони в сюжеті відобразили. Може, чого доброго, дочитаю.
Задля справедливості мушу сказати, що і мої книжки дехто не може дочитати до кінця (мій батько, наприклад). Я теж – не геній. Зрештою, я знайшов виправдання всім нам, українським літераторам: важливіше бути доброю людиною, ніж добрим письменником. Будемо вважати, що всі ми – передусім добрі люди, і нам воздасться.
- Які книжки можете порадити іншим?
- З приводу порад, що варто почитати, то я тут сам безпорадний. Але наважуся сказати таке. Ми всі зациклилися на прозі і чекаємо від неї прориву. Майже всі літературні премії шукають «книгу року» серед романних полотен. А проза в певному сенсі є ровесницею державності. Сильну прозу творять ті нації, які вже мають тверде уявлення про власне місце у світі. Україна ж поки що перебуває в стадії бродіння, і що з неї вибродить – невідомо. З цим, на мою скромну думку, пов’язана ідейна слабкість української сучасної прози. Дезорієнтований народ не вміє формулювати.
Крім того, найбільш проривні речі нашої класики написані таки поетами – «Енеїда» і «Кобзар». У нас і зараз багато вартісної поезії – вдесятеро більше, ніж прози. Просто ми як читачі її занедбали. У багатьох книгарнях поетичні збірки взагалі не беруть у продаж, бо знають, що не продадуть їх. А поети якимсь дивом продовжують писати. Федюк, Андрусяк, Махно, Кіяновська, Мідянка, Петросаняк, Малкович, Вольвач і багато інших – усі щось творять, навіть видавати умудряються. Що, не пре? Ну то хоч свіжого Жадана варто почитати – «Вогнепальні й ножові». До речі, Жадан, як завжди, у тренді: видав порцію ліричних блатняків. Цілком актуальний репертуар для країни, де заступник Генпрокурора лабає «Мурку» на роялі. Хоча треба розуміти, що віршовані історії збірки амбівалентні – ніби й соціально звучать, бо надворі – щирий кримінальний феодалізм, але водночас ці тексти є суто ігровими, постмодерними. Жадан бавиться, як фокусник – то витягне пророка з бандитськими замашками, то мудрого зомбі, то «наркошу» якогось пронизливого. Цікаве місиво.
Додаткові матеріали
- Яна Дубинянська: «Все, що напишуть Дяченки, Биков, Уліцька, Рубіна, Галіна, Денисенко, Соколян – читатиму точно»
- Станіслав Львовський: «Навряд чи є щось, що можна було б порадити для читання всім»
- Оксана Радушинська: Практично «запоєм» читаю майбутні дитячі бестселери
- Юля Стахівська: «Мій примхливий гід – настрій»
- Олеся Мамчич: «Мемуаристика – неймовірно заманлива річ: справжні люди, які розповідають реальні історії: що може бути цікавішим?»
- Марися Рудська: «Бездарні обкладинки сприяють піратству»
- Валентин Кузан: Хто не читав Бойченка – матиме великий гріх
- Антон Санченко: «Ефіопська січ» Кожелянка настільки несподівана й потужна, що навіть не хочеться прискіпуватися до дрібниць
- Юля Смаль: Я відсилаю всіх читати казки
- Анна Лобановська: Про справжнього Сковороду після прочитання роману Володимира Єшкілєва ми стали знати ще менше
- Володимир Арєнєв: Книжки роблять людину мислячою, отже — вільною
- Світлана Ройз: «Я — не просто книжковий хробак, я книжковий пилосоc»
- Тетяна Лемешко: «Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати»
- Віктор Марущенко: «Сучасній людині вдома досить мати Біблію, твори Шекспіра і Достоєвського»
- Сергій Цушко: «Буфонади в літературі не визнаю»
- Катерина Міщук: «Відповіді на свої життєві питання читач може отримати зовсім несподівано…»
- Василь Карп´юк: «Часто повертаюся до улюблених авторів і завжди тішуся їхнім новим книгам»
- Оксана Шалак: «Коли читаю та перечитую поезію і прозу, керуюся тільки власними вподобаннями, відчуттям справжності»
- Марина Соколян: «Я би радила читачам не зациклюватися на якомусь одному жанрі»
- Артем Чех: «Початих книжок і не перелічити. Тільки дочитувати немає часу...»
- Богдан Пастух: «Серед крику сучасного рекламно-хапального дійства все частіше хочеться повертати голову назад»
- Ірма Вітовська: Книжки обираю стихійно
- Маріанна Малина: «Читання — це справа настрою. Іноді тягне на жахіття»
- Олексій Цвєтков: «Читаю зараз книгу американського філософа Рональда Дворкіна «Справедливість для їжаків»
- Микола Азаров радить читати Германа Гессе та Генріха Манна
- Анна Малігон: «Раніше не мала шкідливої звички недочитувати книг, а зараз таки грішу»
- Тетяна Винник: «Коли вдається знайти в книгарні гарну, прекрасно оформлену, дитячу книжку, не дивлюся на ціну»
- Олексій Порвін: «Коли мова йде про книжки — особливо важко сказати «я вибираю»
- Володимир Чернишенко: З величезним задоволенням перечитав збірку дорослих оповідань Кіплінґа з веселенькою назвою «Місто страшної ночі»
- Галина Кирпа: «Оскільки я ніколи не мала шансів на те, що колись-таки по-справжньому виросту, то люблю читати книжки для дітей»
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем