- Які книги Ви читали останнім часом? Що сподобалось, що ні? 

- У мене така професія (я редактор, член редколегії «товстого» журналу), що доводиться читати дуже багато всілякого, далеко не завжди «по любові», тому, коли випадає вільний час, я читаю тільки те, що вже давно планувала прочитати і те, що мені заздалегідь - за відгуками і рекомендаціям моїх друзів - видалося цікавим. До того ж я кілька сезонів була «читцем» (членом експертної ради) кількох великих премій – «Великої книги», «Заповітної Мрії», «Дебюту». Зрозуміло, що відсоток хороших текстів зазвичай невеликий, але іноді траплялися яскраві речі - наприклад, серед текстів останньої «Заповітної Мрії» я б назвала жорсткий психологічний роман Едуарда Вєркіна «Мрець» - я читала його в рукописі, але, сподіваюся, він вийде окремою книгою. Це «підлітковий» роман, але, як завжди буває з хорошою літературою для дітей, його з цікавістю прочитають і дорослі.
«Для себе» я в основному читаю поезію і фантастику - просто тому, що сама пишу і те, і інше. Тому можу сказати, що мені особисто близько та цікаво. Якщо говорити про поезію, то це вірші Федора Сваровського, Андрія Родіонова, Бориса Херсонського, Олександра Кабанова, Сергія Круглова (в яких, до речі, дуже сильний елемент фантастики). Любителям поезії досить легко знайти їх у мережі - достатньо набрати в пошуку відповідні імена-прізвища. Дуже цікавим видався останній цикл віршів Олени Фанайлової «По канві Брема Стокера».

Якщо говорити про фантастику і фентезі, то я була і залишаюся прихильницею Террі Пратчетта, його циклу про Плоский Світ - втім, це не стільки фантастика, скільки іронічна метафора сучасної культури і цивілізації. З цікавістю прочитала (якщо в даному випадку доречне слово «прочитала») культовий інтелектуальний комікс Алана Мура і Дейва Гіббонса «Хранителі» - фільм на його основі нещодавно пройшов на наших екранах. Дуже цікавим видався «дивний» роман Андрія Хуснутдінова «Столова гора» - річ загадкова і глибоко міфологічна.

Якщо говорити про українську літературу, яку я люблю і за якою намагаюся стежити - то з величезним інтересом прочитала Марію Матіос «Нація» і «Майже ніколи не навпаки», але я читала її в оригіналі, хоча, наскільки я знаю, вона виходила і в російському перекладі.
Ніколи НЕ читала Пауло Коельйо та двох Муракамі, і, відверто кажучи, ще багато з того, що вважається «модним».

- Що плануєте прочитати?

- Роман «Життя Пі» Яна Мартель англійською, (він зараз вийшов і українською мовою), «Діти немилості» Ольги Онойко (інтелектуальна фентезі), роман Пітера Уотс «Хибна сліпота» ( «тверда» фантастика) і давній роман Леоніда Юзефовича «Самодержець пустелі» - про барона Унгерна.

- Що б ви рекомендували почитати іншим?

- Напевно все перелічене вище я і можу порадити прочитати, принаймні, тим, хто цікавиться «серйозною фантастикою» та поезією. Є, до речі, в мережі огляди сучасної літератури, наприклад, блог «Книги» журналу «Афіша», який веде Лев Данілкін, або колонки на ресурсах OpenSpase і Букнік. Або «Фантлаб», на якому можна дізнатися про все, що ви хотіли знати про сучасну фантастики, але боялися запитати:) Загалом інформації більше, аніж достатньо. І це добре!