Re: цензії

«У цій книзі ми хотіли зробити акцент на продовженні дитинства попри все, - зауважують творці проєкту «Війна голосами дітей». - Адже дитинство не можна поставити на паузу через війну. Життя триває, надія є - і це те, що нас усіх тримає. Голоси дітей мають бути почуті. Вони поруч із нами проживають і біль, і втрати, і розлуку, але так само не припиняють відчувати радість, переосмислювати цінності буденних речей, любов, повагу».

І справді, ніхто, крім самих дітей, не зможе описати дитячі переживання і думки про війну, як самі діти. Яким вони бачать своє майбутнє? В чому шукають порятунку? Про що діти війни мріють тепер? Їхні чесні і емоційні слова стали основою книги, яку команда благодійного фонду «Голоси дітей» видала до річниці повномасштабного вторгнення.

«Мама, а Бог чує повітряну тривогу?» (Данило, 6 років). «Мамо, чому я народилася зараз? Ти не могла мене народити після війни? Щоб я ніколи не дізналася, що це таке» (Віра, 6,5 років). «В мене більше нема спогадів. Я тепер пам’ятаю тільки війну» (Катя, 9 років). «Напевно, раю та пекла не існує. Хоча... якщо рай існує, то я точно попаду туди, адже пекло я вже бачив, і це було б неправильно» (Матвій, 10 років). «Мамо, я боюсь, що України не стане і мова українська зникне, більше ніхто не буде говорити українською» (Вікторія, 8 років).

І таких цитат у книзі зібрано близько ста. Кожна з них проілюстрована митцями з різних куточків світу. Адже якщо діти – наше майбутнє, то варто прислухатися до того, що вони говорять. І зокрема про війну. Цей проєкт ініціювали засновники благодійного фонду «Голоси дітей» Олена Розвадовська та Азад Сафаров. Разом з командою вони близько восьми років записували і зберігали вислови дітей, яким фонд надає допомогу.

«Щоб допомогти дитині - потрібно почути її голос», - наголошують творці книги. Голоси українських дітей повинен чути весь світ, і завдяки цій книзі це неодмінно станеться. До речі, розпочинається ця незвична книжка з листа дитини в окупації. Хлопець не називає ані імені, ані місця проживання, розповідаючи про те, як благав батьків евакуюватися, а ті «легше переживали всі події - випили, забули». За словами дитини, вона почувалася маленьким цуциком, який бігає, нічого не може вирішити і сподівається лише на рішення «господаря». «Я звертаюся до всіх батьків, дідусів, бабусь, опікунів та інших людей, які впливають на дитячу долю, - закликають нас. - СЛУХАЙТЕ ДІТЕЙ. Немає більшого щастя, ніж коли тебе чують». Тож послухаймо? Та головне – почуймо.

Війна голосами дітей / Благодійний фонд «Голоси дітей». - К.: ТУТ, 2023.