Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Роман, що задає нову систему координат
Чи потрібно препарувати настільки чудовий цілісний роман-оду людяності? Звісно, так, адже авторка Любов Єремічева на кожній сторінці наполягає на необхідності усвідомлювати кожен крок свого буття.
Тому весь внутрішній світ тексту покликаний не задоволення приносити читачеві, а об´єднати його землю і небо, розширюючи територію його особистості і простягаючи руку допомоги. Ласкаво просимо у сучасний міф про місце людини на нашій планеті!
Перед вами роман-дощ. Каскадами цілющих струменів стікають речення. Як і належить міфові, вони наповнені сумнівами, іносказаннями і стверджувальними афоризмами. В чому полягає «божевілля навкруги» і як його визначити? Хто за нами спостерігає з хмар? Якщо «бути людиною соромно і бридко», то чи можна знайти себе і знову стати радісним? Від перших фраз роман заворожує, як шум дощу, і ви читаєте, не відриваючись, ніби споглядаєте одухотворені потоки слів і прислухаєтесь до себе і до капели світу навколо. Безумовно, роман «Химерна книжка про хмари» – це насолода мовою та стилем авторки.
Перед вами роман-інтерактив. Ви припиняєте бути стороннім спостерігачем в замкову щілину за життям сторонніх. Навпаки, все, що відбувається, стосується вас наскільки, що вам доведеться озброїтися ручкою і додати власні роздуми про своє призначення. Питання «як усі ці люди в безнадійних автобусах та дорогих автомобілях можуть собі просто жити?» звучить як набат, який закликає до самоідентифікації. Але Любов Єремічева не залишає нас на самоті з нашою невпевненістю і боязкою обачністю. Величезний світ роману рясніє відповідями як на одномоментні, так і на глобальні питання.
Перед вами роман, що задає нову систему координат. Ні, повного збою свідомості ніхто не відчує. Тут така ж опозиція верху і низу, як аду і раю, як людини і нелюдини. Однак, вторячи поки що одиноким вигукам про перегляд місця людини на землі, автор переносить одвічну дихотомію на поверх вище. У тексті постає нова географія самовдосконалення, завдяки якій підземелля позбавляється своєї звичної одіозності. На сторінках роману низ не лякає, а лише породжує тих, хто повинен встигнути протягом життя піднятися туди, де, чесно втративши ілюзії, знайде, нарешті, свою «справжність». І читач, який не з чуток знає про всі перипетії сходження, повірить в стрибок головного героя і в те, що завжди знайдуться люблячі руки, що допомагають його здійснити.
Роман «Химерна книжка про хмари» – безумовно, чудовий зразок української прози ХХІ століття. Його витончений стиль і настільки актуальна в наші дні міфотворчість вписують роман в загальносвітову тенденцію провідної ролі літератури в оновленні суспільства. Пронизаний біллю і надією водночас, він примиряє і об´єднує два сформованих останнім часом войовничі табори: скептиків, які втратили віру в людство, і розбещених достатком і фантазіями епікурейців, тих, кого вельми неоднозначно кличуть оптимістами. Таке примирення можливе, на думку Любові Єремічевої, тільки в світі із соціальною відповідальністю, в світі, де люди знову піднімають голову і усвідомлено вдивляються в хмари.
Коментарі
Останні події
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”