Як засвідчує мій досвід та практика читача, для читання кожної книжки настає свій час, коли краще та глибше, більш увиразнено розумієш кожну думку, що сповнена виваженості, стійкості, неповторності, непроминальної цінності кожного дня.  Все це у книзі «Діалоги» Анней Луцій Сенека у довершеному, вишуканому, стилістично бездоганному перекладі з латинської українською мовою Андрія Содомори.

Про перекладацьку, письменницьку, наукову  діяльність шановного Андрія Олександровича можна і потрібно писати не одне дослідження. Доречі, це вже почасти зроблено, зокрема, завдяки невтомному перу львівського письменника, мислителя, науковця Богдана Дячишина, тому щиро рекомендую зачитуватися та роздумувати над його книгами про творчість Андрія Содомори «Крихти живого часу Андрія Содомори» та «Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу». У згаданих книгах уважний читач знайде безліч корисної інформації для роздумів та творчого читання.

Натомість, у цьому огляді наважуся зосередити  свою увагу на книжці «Діалоги». Варто сказати, що читання цієї книжки не є легким. Її варто читати повільно, вдумливо. Ця книга стане у нагоді кожному, хто шукає спокою, прагне замислитися над тим, чого так часто не помічаємо у гонитві за скороминущими благами для тіла, шлунку, але не душі.

  У книзі вміщено п`ять філософських діалогів видатного римського мислителя - стоїка Сенеки. А саме: «Про короткочасність життя», «Про щасливе життя», «Про спокій душі», «Про дозвілля», «Про стійкість мудреця».

В своїх текстах Сенека спонукає читача до осмислення дійсності. Книга може стати чудовим порадником у ці складні часи неспокою та сум`яття, які переживаємо зараз.  В процесі читання неодноразово виникала думка про те, що ця криза у суспільстві, пандемія, війни, суспільні чвари між можновладцями є наслідком споживацького ставлення людей до природи, заради задоволення свого комфорту та отримання все більших благ.  «Гріх – то відступництво від природи, а поламана природа помщується». [1]

Завдяки дуже цікавій передмові та коментарям, в яких перекладач Андрій Олександрович Содомора детально та впевнено розставив усі акценти, висвітлив основні теми, філософсько – етичні проблеми, настанови, з якими Сенека звертається до нас, радше, ніж до своїх сучасників, тексти та викладені в них думки,  стають ближчими, зрозумілішими для українського читача.

Після прочитання цієї книги читач, очевидно, краще розумітиме основні аспекти філософії Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура та інших мислителів античності.  Постійне прагнення до духовного зростання, самовдосконалення, життя в гармонії з вищою божественною енергією Бога, як першоджерела створення всесвіту, людини та буття – ось ключ до внутрішнього спокою, що дасть можливість стійко сприймати будь –які удари долі (за Сенекою – Фортуни.).

Як зауважує Андрій Содомора, «Ціна життя не в тому, скільки воно тривало, а чим воно наповнене: Добре прожитий, гарно завершений день повинен бути моделлю усього життя, бо саме той день може бути останнім у нашому житті»[2].

Цінність часу, цього націннішого ресурсу, що є у кожного та який неможливо повернути назад, є однією із наскрізних тем книги «Діалоги». Сенека наголошує, що ведучи аморальний спосіб життя, ставлячи на перше місце тілесні насолоди, а не духовне самовдосконалення, люди самі вкорочують своє життя, часто навіть не усвідомлюючи цього.

Читаючи книгу, доходиш висновку про те, шо незалежно від суспільного статусу, фінансових можливостей чи стану здоров`я люди, як правило, невдоволені своєю долею, але ж втекти від себе – нездійсненне бажання.

Люди, як сучасники Сенеки, так і ми сьогоднішні, не вміємо розпоряджатися своїм часом, часто не вирішили для себе, чого ж ми хочемо насправді.

 «Боїтеся усього, як смертні, а жадаєте, - як безсмертні»[3].

Сенека нагадує кожному, хто захоче пройти разом з ним у мандрівці просторами живої античності, що найголовніший «обов`язок людини», читай – призначення нашого життя – допомагати іншому ставати кращим, добрішим, а отже наближеним до досконалості, якою є сам Творець – Абсолют,

«Обов`язок людини – допомагати людям; якщо є така змога, то багатьом, якщо менша – небагатьом, а ще менша – найближчим; врешті  –  самому собі. Хто приносить користь іншим, той зайнятий спільним ділом »[4].

Завершуючи, скажу, що цитувати цю книгу можна чи не через кожні півсторінки. Кожен, хто її читатиме, неодмінно знайде щось найважливіше, найцінніше саме для себе і саме те, що потрібно у ту, чи іншу мить життя.

«Діалоги» - нагадування крізь сивину віків про цінність кожної миті життя, що триває тут і зараз. Найважливішою, а отже ціннішою за гроші, становище людини у суспільстві, що так легко втратити, є ота коротка мить між минулим, яке неможливо змінити, та майбутнім, яке неможливо передбачити.

Отже, живімо! Читаймо добрі книги рідною мовою та будьмо вдячні Богові за світло кожного нового дня, адже це шанс ставати кращими, а отже ближчими до Творця, не змарнувавши Його безцінний дар – життя.