Роман львівської письменниці Анастасії Нікуліної та Олега Бакуліна «Все буде добре» залишає по собі дуже неоднозначні, суперечливі емоції, враження, думки. З першого погляду, назва книги додає мотивації, сповнює надії, віри у краще, а після прочитання стає зрозумілю, що життя жорстоке, несправедливе, часто потрібно боротися за своє «місце під сонцем», гідний статус у суспільстві.

Кожен із чотирьох друзів –дитинства – Сашко, Катруся, Марія та Антон обирає свій власний шлях до успіху, різні засоби для досягнення життєвих цілей але чи стануть вони, зрештою щасливими?, чи здійсняться їхні мрії та сподівання?, чи отримають вони другий шанс, щоб усе виправити, а можливо – змінити?.. І, найголовніше – чи витримає їх давня дружба випробування часом, коли четверо друзів зустрінуться на переплетених дорогах долі у великому місті та дорослому житті. Про все це – на сторінках захоплюючої книги, яку неможливо читати швидко, тому що часто замислюєшся: А чи можна було вчинити по іншому?, чому сталося саме так, а не інакше, не щасливіше?

Сюжет у романі розкривається паралельними лініями: Перша - Оповідь про безтурботне босоноге дитинство нерозлучної четвірки підлітків у селі Бистриця, перші несміливі симпатії, поцілунки крадькома під вечірнім зоряним небом улітку. Друга – такі різні шляхи кожного у дорослому житті: Батько Гордій забирає сина-підлітка до Америки, адже на думку Гордія, так для дитини буде лише краще. Натомість, Сашко почувається самотнім та нікому не потрібним у чужій країні, далеко від дому, матері, друзів. Письменниця промовисто змальовує на прикладі Сашка дитячу психологічну травму, якої дитина зазнає внаслідок розлучення батьків. 

«Сашко міцніше обійняв ноги, його голос почав тремтіти.

- Мама почала на нього кричати. Що все знає, усе бачила. Бачила його з якоюсь кур... куркою в готелі, і що він використовує свій статус, щоб спати з молодими іноземками. Що не терпітиме цього заради нашої родини і що захистить мене від нього».[1] 

Згодом, Олександр, він же Алекс, вже дорослим, повертається в Україну, як директор мережі американського банківського бізнесу, який хоче отримати провідні позиції на українському ринку, але чи легко вести бізнес в Україні, особливо коли до справ бізнесу домішується політика? – «помаранчеві», «сині», підкилимні домовленості, підстави, зради, брехня підступ, кримінал – усе заради великих грошей та ще більших прибутків.

Марія шукає товариства та ласки впливових чоловіків, часто має розкішне життя за рахунок свого покровителя, але чи не занадто велику ціну виставить жінці спокусниця доля?

Катруся до певного часу залишається в  селі, але чи зможе жінка пробачити зраду коханого і хто ж ця ненависна розлучниця?.

Автори роману наводять читача на думку про те, що психологічні травми, які руйнують людину, як особистість що має право на процвітання та успіх, закладаються ще у дитинстві. Саме сім`я та стосунки між батьком та матір`ю мають вирішальне значення для становлення людини у дорослому житті.

Проблема «соціального сирітства» та усиновлення дітей є гостро актуальною проблемою сьогодення на яку автори книги зертають прискіпливу увагу, змальовуючи відчуття диини- сироти, що змушена жити в інтернаті. 

« - Проблема дітей – сиріт актуальна не тільки в Україні, а й у цілому світі. Щороку на неї виділяють мільярди доларів, але запитайте себе: на шо, власне, вони йдуть?.... 

- Мешканці сиротинців потребують батьків, опіки, вони хочуть вирости в повноцінній сім`ї, де їх любитимуть. А отже, їм, за замовчуванням, не потрібні кращі ліжка, кращі умови проживання, кращі стіни клітки, у якій вони замкнені. Вони просто хочуть на волю, у світ повний можливостей, де не потрібно боротися за право подивитись телевізор чи сходити в туалет, чи просто почитати книгу. Прагнучи в цей вигаданий, ідеальний світ і після вісімнадцятирічного ув`язнення потрапивши на волю, вони шоковані. Адже наша планета – це великий інтернат, величезне поле бою, де якщо не ти, то тебе»[2].

Роман «Все буде добре» - про пошуки себе у цьому світі, про те, що робити, коли зовсім заплутався?, про контрасти між Америкою та Україною, вибір власного життєвого шляху, боротьбу з важкою недугою і про те, що «ти живий – доки хочеш цього...».

Тепер кілька слів про мої враження, як читача: книга залишає в серці осад суму та неминучої відплати за скоєне, а ще гірке усвідомлення того, що від себе не втечеш дарма що перебуваєш тут в Україні, чи десь там – за океаном.

Найважливіший висновок, який читач може взяти до уваги зі сторінок роману: Важливо не здаватися, йти вперед, незважаючи на повсякденні труднощі та перепони. Кожний новий день життя це можливість усе змінити, але так важливо – не прогавити шанс, та опинитися у потрібний час, в потрібному місці, з потрібними людьми.