Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Максими Юрія Камаєва
Камаєв Ю. Максими. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2019. – 144 с.
Юрій Камаєв відомий в Україні як талановитий автор збірки історичних оповідань «Мед з дікалоном» (2009), ретродетективу «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Підіпригори» (2011) (у співавторстві) і спроб у жанрі фентезі. Отже, у фокусі уваги письменника досі перебувало минуле і майбутнє. І як у всіх мрійників, принаймні у найближчій ретроспективі від Гоголя до Хвильового, зацікавлення сучасністю обертається наразі сатирою. Тому, незважаючи на підзаголовок «історіософські мініатюри з фейсбуку», все це насправді про сучасність.
Характер цієї книжки вже можна визначити з самої обкладинки, навіть не звертаючись до анотації. Максими – це афоризми дидактичного спрямування. І назва ця щодо змісту була б у жанровому відношенні не зовсім точною, якби не атмосфера двозначності та іронії, що відчувається відразу і робить таку точність необов’язковою. Тут тобі і кулемет «Максим», і Юлій Цезар, і фейсбучна символіка, і характерний шрифт. Так що стає очевидним: йдеться про «кулеметну» публіцистику, а її мораль і пафос (з постмодерним перепрошуванням за мораль і пафос у подальшому тексті) виражений у націоналістичних кольорах крові і ґрунту.
Власне того, що у достеменному сенсі називають максимою, у книзі Камаєва не так і багато. Його мініатюри різноманітні за жанровою природою. Це, зокрема, сатиричні афоризми, сформульовоні зі свідомо акцентованим образом автора, з педальованим суб’єктивізмом, в діалогічній манері, і в цьому сенсі справді, як сказано в анотації, Ю. Камаєв «відродив на принципово новому рівні» старий жанр, скажімо, «Кожен раз, коли в нас настають демократичні вибори, до мене приходить туга за освіченою монархією», «Шокові реформи в Україні чомусь завжди нагадують клізму при лікуванні пневмонії», «З почутого: ніщо так не свідчить про наявність перевірки в бюджетній організації, як наявність туалетного паперу у виходку», «Щоб ви знали, найбільше втішилися появі сміттєвих контейнерів для пластику бабусі, що продають молоко». Зчаста трапляються історичні мініоповідання і краєзнавчі нариси з непересічним, як на математика, знанням історії, літературознавчі, мовознавчі, історичні, політичні есе-мініатюри і анекдоти з журналістською, як на прозаїка, оперативністю і злободенністю.
Складається враження, що у письменника, який досить пізно розпочав свій шлях у літературі й нечасто радує своїх читачів новою книжкою, назбиралося чимало задумів, начерків, сюжетних схем, котрі він з різних причин не поспішає втілювати. Так ніби колекціонування спостережень і окреслення начерків життєвих історій має в собі щось самодостатнє. Так ніби для автора їхнє осмислення важливіше за художньо-інтуїтивне втілення і проживання.
Тематика мініатюр Юрія Камаєва – історія (українська і всесвітня; переважно ХХ ст.) та сучасність. На сторінках «Максим» трапляються прецікаві сюжети ненаписаних новел чи романів, замальовки невивчених уроків чи неосягнених парадоксів історичного минулого, як-от: «найщасливіша капітуляція, враховуючи перспективи полярної зимівлі» останнього німецького гарнізону «на полярному острівці неподалік Шпіцбергена» 4 вересня 1945 р. або розповідь про «карпато-русскій отряд» в складі денікінської армії, чи доля Гітлерового небожа Віллі, котрий під час Другої світової служив в американському флоті, начерк авантюрної біографії романіста Карла Мая, міркування про роль більшовицької агітації в розкладі війська отамана Григор’єва й повчальна історія загибелі ЗУНР, що вірила на слово європейським дипломатам.
Деякі, зумовлені новітніми стереотипами, твердження автора можуть викликати заперечення філологів-україністів, приміром, «як же ви, народнички, мало знаєте за село». Напевно, було б спрощенням вважати всіх так званих народників від двох сотень років і дотепер наївними ідеалістами чи вправними маніпуляторами. У того-таки класичного народника Грінченка є речі, скажімо, велике оповідання «Брат на брата», без будь-яких ілюзій щодо темного простолюду.
Орієнтовний читач «Максим» – людина, треба думати, духовно близька самому автору, світоглядно західник, із «національно свідомих», книжник і диспутант, іроніст і парадоксаліст, далекий від мовного пуризму, однак чутливий до питомих ресурсів рідної мови (сленгізми і неологізми «холіварити», «конса», «лулзи», «неймінг» тощо) і не оракул вічних істин. Одне слово, книгу адресовано мислячій, проактивній, меншій частині українських громадян, для яких історія справді є вчителькою життя. Наскрізна ідея мініатюр – давно відома, проте вічно актуальна істина: не засвоївши уроків минулого, доведеться наступати на одні й ті самі граблі.
Утім, ботокудів без історичної пам’яті історія, на жаль, нічого не вчить.
Коментарі
Останні події
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ