
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
«Корида» Ігоря Куриліва
Ігор Курилів. Між берегами: Поезія / Переднє слово Василя Герасим’юка, післямова Дмитра Стуса.– Київ:Видавничий центр «Академія», 2019. - 176 с.
Хіба корида
справедливе дійство
коли заздалегідь відомо
хто із двох повинен впасти
Ігор Курилів
Це вже друга поетична книжка Ігоря Куриліва. Перша – «Флейти на вітрах» вийшла 2016-го. Власне, нові вірші є продовженням авторської сповіди-розмови, на що вказує сам автор, визначаючи хронологічні рамці написання: „Вірші 2016 (останні місяці) – 2019 років“. Переднє слово Василя Герасим’юка і післямова Дмитра Стуса досить чітко визначають тематично-настроєву тональність віршів, - „наближення межі“ (Дмитро Стус).
Книжка оформлена ілюстраціями Олександра Охапкіна, - не знаю, чи художник спеціально взявся за ілюстрування чи використані його картини, - суті це не змінює, бо і вірші, й оформлення виповнюють загальну сповідальну картину книжки, і як такі, і вірші й ілюстрації треба сприймати цілісно.
У книжці відсутні розділи, зате є наскрізна нумерація віршів, - усіх 132, що зближує саму книжку з традицією сакральною, а також – формою, - ці вірші наближені до східної віршованої традиції хоку і танка (не забуваючи при цьому іронічно-мудрого спостереження Ґ. К. Честертона: „Традиція означає, що ми даємо право голосу найзанедбанішому з усіх класів, нашим предкам. Це демократія мертвих“, які голосують„своїми надгробними каменями“).
Що стосується самої книжки, то її читання вимагає філософсько-розміреного спогадання, осмислення і бачення пережитого. Тому ці вірші не можна читати залпом, і ці вірші швидше будуть сприйняті поколінням старшим, яке пройшло життєвими дорогами і має свій досвід, якого не може нікому передати. Бо досвід – це найнепотрібніше свідчення людської ходи. Бо цей досвід є тільки твоїм, і на слово тобі майже ніхто не повірить.
В усьому іншому я погоджуюся з міркуваннями В.Герасим’юка („Письмо Ігоря було рафіноване, без любих українському серцю поети змів, штампів і загальників. Натомість – тонка шляхетна пластика, напівтони і натяки, непоказна націленість на онтологічні проблеми. Він обходиться без надривних декларацій та іншої порожньої риторики. Виявляється, для нього залишилася актуальною давня бодлерівська настанова, за якою «предметом поезії є сама поезія»“) і Д. Стуса („Так, ідея цих рядків не нова. У світовій філософській ліриці – навіть заяложена. Але в контексті наших зраджених надій та ілюзій вона й тепер актуальна. Бо кожна чутлива до світу людина тривожиться думкою про справжність і праведність своїх кроків“).
Світ Поезії такий неохопний, що сьогодні, навіть повертаючись до класичного набутку, - все одно щось пропустиш. А тому кожен читач-неофіт відкриває для себе світ здебільшого випадково. І коли йому серед цієї випадкової закономірности потрапить книжка Ігоря Куриліва, він цілком порине у власне споглядання пройденого шляху.
Відзначає вірші Ігоря Куриліва сливе досконала поетична мова (тут, напевне, треба згадати і редактора книжки, талановитого поета Ярослава Довгана), хоча й трапляються окремі мовні огріхи, і відвертість сповідання, щирість згадування: (005). „Колись здавалось // що я жити буду вічно // раділа юна плоть// у хащах всесвіту згубившись //
а нині день по дні в передчуттях // боюсь аїдових підземних тіней // і їхніх позирків пекельних // що у безсиллі сил не додають // невже то доля // на приціл мене взяла“; (036). „Червоним небо обпекло // немов хто грани кинув межи очі // і лебідь із тужливим криком // щез наче явид в мареві хитливім // важкий клубок думок // намотувався в голові //
нащо ти Господи // на трон виносиш смертних // не так уже й багато вони вміють // хіба що тільки жити і вмирати“; (048). „Я змучився від себе // рвуться жили // в митарствах повсякденних // віддаляється життя // німий тупик // келійна одинокість // хтось дивиться із неба // та воріт не відчиняє“…
Але є у цій книжці інші відтінки тем, настроїв, відчуттів чи, навіть, людська „єресь“: (010). „Я тільки музиці // своє обличчя відкриваю // лише вона одна // мене ніколи не зістарить“; (079). „Яка краса падіння // діви платонічної // що у жаданні // невблаганною стає“. Останній вірш є сливе шедевральним і нагадує мені Семенкове: „Червоноплямиться за парканом, // то мила моя іде“. Бо справжня поезія не народжується з покори, з покори виростає молитва, а поезія проростає з протесту і зачудування.
Беззаперечним є той факт, що поетична книжка Ігоря Куриліва відбулася як явище індивідуального людського визрівання, яке приймає циклічність життєвої ходи, але залишає за собою право пройти сей шлях Людиною.
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва