Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Re:цензії

04.03.2020|08:47|Тетяна Сидоренко, член НСПУ

Детективні пригоди та їх інтерпретація

Сергій Дзюба. Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер. – Чернівці: Букрек. – 2020. – 464 с.

 

Художні ознаки класичного детективу відомі всім причетним до цього жанру, – і письменникам, і читачам, і літературним критикам. Але ж, як відомо, жанр – це процес. Із плином часу змінюються не тільки художні смаки та вподобання. Змінюється естетична природа літературних жанрів. Епіграма античних часів навіть віддалено не нагадує сучасну епіграму. Сучасний роман порівняно з класичним та ще й ХІХ століття – це текст із новітніми якостями, відтак жанрові його ознаки модернізовані й видозмінені, продиктовані вимогами й законами постмодерної творчості. Таку тенденцію жанрової динаміки та вдосконалення адаптовано до естетичних домінант того чи іншого мистецького часу можна спроектувати й на детектив.

     Тримаю в руках нову книгу відомого українського письменника Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер» і пишаюся майстерністю, зрілістю, бездоганністю авторської манери письма свого колеги по письменницькій робітні. Я в захваті! І ось чому. Детективний роман-серіал написаний в іронічно-гумористичному ключі! Не шукайте в ньому жахіть, від яких кров у жилах холоне. Не шукайте в ньому кривавих убивств, море крові й океан страху-переляку, який потім уночі не дає читачеві заснути. Ні! Тут усе по-своєму. Гумор, іронія й самоіронія – стильові домінанти, якими наповнені тексти цієї книги – згладжують жахіття детективної подієвості,  навіть «працюють на випередження подій» у ході того чи іншого сюжету – і запланованого якимось персонажем якогось убивства просто не відбувається. Елементарно не може відбутися! Бо детектив Самарцев бачить далеко наперед. Він «прокручує» свої майбутні дії в багатьох варіантах одночасно. Затим чітко діє в залежності від обставин.

      Дедуктивні методи роботи детектива Віталія Самарцева безпрограшні. В усіх карколомних подіях він розбирається чітко й блискавично. Допомагають йому в ході розслідувань майор Воронов, кмітлива колега Ярина, журналіст Сергій і досвідчений знавець комп’ютерних технологій Льоня. Успішна команда професіоналів! Тому так швидко й оперативно знайдено маленьку Алісу, зниклого крупного чернігівського бізнесмена, викрито злочинну діяльність колишнього однокурсника Олеся, розкодовано жахливого полтергейста в квартирі «благородного сімейства», а в курортних романах однієї вишуканої дами всі акценти розставлені на свої місця. 

    Зображена сюжетна подієвість – гіперреалістична. Як зізнається сам автор, попередній журналістський досвід роботи неабияк допоміг у цьому. Окремі розділи книги тісно межують із бувальщинами. А три окремих тексти автор так і позначив – бувальщини. Це – «Щасливе... пограбування», «Ідеальний злочин» і «Пані кілер». 

      Книга оригінально скомпонована. Кожен розділ має так зване вступне слово. Це – своєрідне окреслення майбутньої інтриги від журналіста Сергія. А її Величність Інтригу автор тримати вміє протягом усього сюжету!

     Читаючи книгу, я помітила певну кінематографічність у розвитку сюжетів. Маю на увазі швидку зміну подій, паралельний їх розвиток, а відтак – динамічність у викладі. Тексти «аж просяться» бути екранізованими. А чому б і ні? Такого детективу – веселого, іронічного, гумористичного, за моїми спостереженнями, в сучасній українській літературі ще не було. 

      І насамкінець. До прочитання цієї книги я не була прихильницею детективного жанру. Це перша книжка, яка змінила мої традиційні уявлення про цей жанр. Тексти добротні, лишають у душі світлі враження. Тож нехай саме таких детективів буде побільше в українській літературі!



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери