-“Тату- це зроблений шляхом місцевого ушкодження шкірного покриву з одночасним занесенням до підшкірної клітковини барвного пігменту перманентний малюнок на людському тілі, найчастіше наділений індивідуальним стилем...”

Не з цього уривку починаємо знайомство з новим романом “ TATT О O . Читання по очах” В ’ ячеслава Васильченка, але саме назва спочатку зацікавила мене.
Назвою, автор частково підіймає завісу таємниці над змістом книги! Дуже часто, але не завжди:

-“Назва книги взагалі може не мати нічого спільного з тим, що всередині...” – сказав В ’ ячеслав Васильченко, на презентції книги “ TATTO О. Читання по очах”.

Пощастило. Міг і пролетіти.

На Донбасі сталося жахливе вбивство: вбито Констянтина Кречета – популярного татуювальника. Тату-майстра було зарізано, у нього було виколото очі. Жодних слідів на місці злочину. Намічається “глухар”.

За розслідування береться  Богдан Лисиця- професор філології, журналіст газети “Презумпція”.
Донецьк- це чужа територія і сподіватися на допомогу не варто. Хіба що на  Ігоря Марченко (“донкор”) - донецький журналіст газети “Презумпція”. Можливо, це єдина людина, якій можна довіряти. Адже полювати почали за самим Богданом.   Мільйон версій, і всі по черзі сипляться. Натомість з´являються все нові і нові обставини справи.

Цікавий, динамічний та заплутаний сюжет не відпускає до останнього. Автор з перших сторінок показує, що справа легкою не буде. Неначе хоче ще більше заплутати. І повірте мені-  у нього це виходить просто чудово.

Дійових осіб багато. Всі персонажі докладно описані. Мають свій неповторний характер та вдачу. Така увага до дрібниць тільки загострює відчуття і змушує добре придивлятись до кожної дійової особи. Хоч автор і залишає останнє слово за собою, що кожен раз віддаляє від розгадки вбивства.
Особливості характеру головного героя: людина честі, добра, аналітик, що підмічає все і одразу, саркастичний, має схильність до іронії. Нікого не нагадало? Молодший та добріший Доктор Хаус. Але це я вже серіалів передвивився.

Дуже великим плюсом виявився детальний опис головних пам’ яток, вулиць та будинків міста. Приділено багато уваги до деталей інтер’ єру  кафе, готелів і всього іншого.
Відбувається повне занурення у атмосферу головних місць книги де проходить дія. Руку простягни й ти вже на вул. Артема, в центрі Донецька.
Здається, що головним гаслом автора при написанні цього детективу є УВАГА ДО ДРІБНИЦЬ!  
Розпочавши своє знайоство з “ TATTO … ” саме через назву(одна з причин), був приємно здивований вичерпною та цікавою інформацією про татуювання, що була надана читачеві.  Адже не всі повернуті на тату, як я=)

Таку підготовку до написання та увагу до деталей зустрічав тільки у “виробничих романах”( літературний твір, в центрі якого знаходиться професіонал, що вирішує поставлені перед ним виробничі питання).

Богдан Лисиця – професор філології, а тому і детективну історію про нього ми читаємо правильною, літературною, СУЧАСНОЮ українською мовою))))
 Мене мучило питання: чи буде російська? Чому її немає? Адже Донбас- це російськомовний регіон. “Мучився” недовго і сам же відповів, що “ я художнік, я так віжу”- це реальний аргумент. І не хотів би я отримати книжку, що написана  україно-російською мовами 50/50 з суржиком.  –“Така арифметика”!!!  
На сторінках детективу присутня достатньо велика кількість жаргонізмів, як професійних, так і не дуже( міліцейскій, як і злодійский- майже одне і теж саме ) , що непогано змалювало основні мовні характеристики персонажів того регіону. Варто уточнити, що жаргонізми і сленг  отримали пояснення від автора. Можливо, навіть трохи забагато пояснень слів, які багатьом  зрозумілі: докдаун, нокают.

“Фішкою” ж авторського стилю є речення-думки. Вони короткі. Невеликі. Кожна з таких думок неначе зупиняє тебе. Стій. Подумай. Тепер вперед. Відчуття незвичності   Незвичність читання такого стилю зникає через декілька сторінок. Починаєш так само думати і відчувати. Стій. Подумай. Тепер вперед!

“ TATTOO … ” залишила дуже приємні та позитивні враження.

Головною ознакою вдалої книги є одне, невеличке бажання: ХОЧУ ЩЕ. Будемо чекати на наступні пригоди пана професора, а поки можна зануритись у попередні. Адже для мене це був тільки початок.

До речі,  “Tattoo: читання по очах” отримала відзнаку «Золотий пістоль» за кращий гостросюжетний детектив “Коронації слова-2015”.
Можна тішитись, що “є ще порох у порохівницях” українских авторів детективів.
І нехай ці “запаси” тільки збільшуються!