Що буде, якщо мріяти про казки? Якщо мріяти від усього серця, можна у казку потрапити. Тільки чи сподобається тобі та мандрівка в інший світ і та казка? А ось щодо цього ніхто не дасть ніяких гарантій.

Подорож «Туди, де сніг» – це насамперед подорож до самого себе. Це подорож кожного з героїв цієї фентезійної історії.

Все починається однієї зимової ночі, коли Марічка, яка народилася о третій годині, чує, ніби її хтось кличе, і вибігає на вулицю. На подвір’ї зробленого дітьми зі снігу палацу стоїть чоловік у червоному і чекає на дитину. Разом вони летять в інший світ на жовтогарячому драконі.

Казкарка бабуся Надя ось як пояснює, куди поділася Марічка, коли розповідає Денису, Максиму та Іринці, як знайти зниклу подругу:

«– Цей світ не знайдеш на карті. Більшість людей, особливо дорослих, не можуть навіть побачити його. Він з’явився з вашої уяви, діти. Коли ви вчотирьох зліпили снігове королівство, воно ожило по той бік реальності. Воно склалося з вашої творчості, а також з ваших думок, мрій, з усього того, що ви чули і бачили в житті, що уявляли, чого боялися і про що забули. Знайти там Марічку буде, напевне, важко» (С.12).

У тому світі панує магія, та діють і фізичні закони, він жорстокий й у багато чому інший, але там також живуть люди. Живуть по-різному, і про це друзям доведеться скоро дізнатися. А наш світ там називають Реальністю.

Звідкись у бабусі Наді є амулет, який називається «Скіфським сонцем», він може переносити зі світу в світ. Жінка розламує амулет на три частини, щоб діти пам’ятали, що тільки разом зможуть повернутися. Так друзі відправляються на порятунок Марічки.

Але одразу у казковому світі на них чекають несподіванки, хоча дітей і попередили, що перехід їх дещо змінить. І кожна ця зміна пов’язана з тими непростими випробуваннями, які чекають на дітей, бо той казковий світ не знає милосердя ні до кого.

Денис прагне, щоб його слова дослухалися, навіть мріє стати Президентом, коли виросте; Максим зневажає котів, особливо чорних; а Іринка захоплена своїм зовнішнім виглядом. Тому слова Дениса забуваються; Іринка обертається на неперевершену красуню, але ця краса несе лихо людям, які нею замиловуються; а Максим взагалі перетворюється на кота, що не втрачає дар людської мови.

Та недовго друзі були разом. Іринку викрадають цигани, і вона швидко забуває про своє минуле, приймаючи новий спосіб життя, де нею захоплюються тисячі людей і буквально засипають подарунками. А Денису і Максиму доведеться багато пережити, перш ніж вони дістануться «Туди, де сніг» – у Долину Білих Каменів, на яких можна знайти відповідь на запитання, але відповідь таку, що її ще треба зрозуміти.

Не все добре у казковому світі: на дорогах багато розбійників, до яких у полон потрапляють хлопці. А ще світом ходять піддані Чорної Королеви, яка уособлює смерть і темряву. На кожній такій істоті є мітка, а їхній дотик забирає життя. Наче із жахіть прийшли вони, і головним героям ще доведеться неодноразово зіткнутися із цим злом.

Цікаві й мешканці цього світу, бо в кожного є своє минуле. Колишній розбійник Пашко шукає своїх рідних, проданих у рабство, а його самого, одуреного підступними розбійниками, було виховано у розбійницькому гурті. Юному Пашку пощастило відмовитися від старого життя, коли він зрозумів, що його обманули. Або закохана у Червоного Короля чаклунка Арсеніка, що понад усе прагне бути з тим, кому віддане її серце. Часто емоції цієї книги дорослі, а події жорстокі, як сама реальність.

Шлях змінює дітей, вони дорослішають. Дітям доводиться працювати, щоб прогодувати себе, і вчитися – іноді, щоб вижити, а іноді, бо інакше неможна. А ще їм потрібно дізнатися, що не всі люди добрі і не кожне слово правдиве, навчитися цінувати дружбу і зрозуміти, ким вони є насправді і на що здатні, коли опиняться у небезпеці і повинні робити вибір.

Юні рятувальники проводять у казковому світі три роки, а Марічка, яка потрапила туди раніше, майже дев’ять. За цей час багато чого стається, тому не дивно, що Денис непокоїться:

«А що, коли він повернеться вже зовсім іншою людиною і в душі більше не буде тим маленьким хлопчаком, яким його звикли сприймати рідні? «У мене було б ще декілька років дитинства, та у таких випробуваннях подорослішати недовго. А я не хочу бути серйозним і нудним, як більшість дорослих, мені лише одинадцять!» – подумав Денис і тяжко зітхнув» (С.42-43).

Та ще важче доводиться тим, хто володіє чарами, – Вищим, Королям і Королевам, які являють собою стихії. У них зовсім інша психологія і сприйняття світу, і це природно, бо вони тільки зовні бувають схожі на людей, вродливих і незвичайних. Вищі можуть з власної волі ходити між світами і вони є найбільшою владою у казковій країні. З ними не варто сперечатися або гратися, і можеш потрапити у халепу, якщо одразу не зрозумієш, що зустрів когось із них. Але Вищі можуть відчувати біль, утому і слабкість, їм доступний весь спектр людських почуттів, проте, вони проявляються зовсім інакше.

Королева Вод, принц Сніг, Білий Король Мороз, Зелений Лісовий Король, Сірий Король Вітер, Червоний Король Вогонь... Про кожного з них можна було б написати окрему книгу. Та й не одну...

Між ними немає щирої дружби, але й немає справжньої ворожнечі, бо стихії живуть відповідно до всесвітніх законів. Ліси бояться пожежі, вода гасить вогонь, полум’я плавить сніг, вітер роздмухує багаття і скеровує рух вогню за своєю волею – закони спільної гармонії складні і давні. Та лише поява Чорної Королеви зі своїми слугами втручається в усталений лад, бо смерть – ворог їм усім, а найбільше вогню, що може розганяти пітьму.

Тому не дивно, що всі Вищі заглядаються на Марічку, наречену Червоного Короля, дівчинку з Реальності, бо на чиєму боці буде вона, той отримає додаткову могутність. А війна близько, тільки Марічка про те не здогадується, мандруючи казковим світом. Вбрана у червоний королівський плащ, зітканий з вогню, верхи на жовтому драконі на ім’я Кульбабка... Марічка подорослішала і багато пережила і передумала за роки свого перебування у казковій країні. І далеко не завжди дива дарують їй радість, а зустрічі обертаються на добро.

І тільки Червоний Король постійно поряд, бо йому відомо все, що бачить полум’я, а без вогню люди не живуть. Та вогонь може йти лише уперед, він стихія, і про те неможна ні на мить забувати. Іноді, дивлячись на втілення вогню у тому світі, розумієш, чому у нього можна закохатися, і чому люди так бояться гніву Вищих.

«– Вогонь не може бути добрим. Той, хто вважає його таким, ризикує незабаром змінити свою думку. Не варто забувати про його небезпечність» (С.67) – попереджає Червоний Король. Ось тільки дозвольте засумніватися у цьому, Ваша Величносте. Бо хіба той, хто інколи порушує правила і наближається до людей, не може дозволити собі іноді бути добрим і захищати слабших від себе?..

Казковий світ і його закони описані ненав’язливо, але дуже чітко. Іноді хочеться вступати з ним і його мешканцями у діалог, сперечатися, погоджуватися, розмірковувати...

Різноманітні землі і багато різних людей, що зустрічаються головним героям на шляху, змінюються, ніби у калейдоскопі. Та після них залишаються почуття і думки, і не лише пов’язані з їхніми вчинками, бо ця книга психологічно глибока, не зважаючи на те, що в лісах того світу мешкають лісовики, в горах оселилися дракони, а в морі бавляться вередливі русалки.

У казковій країні справджуються бажання. Ось тільки Марічка гірко думає, що справджуються не так, як мріялося:

«Вона у казці, прекрасний Принц хоче, щоб вона стала його дружиною... Можливо, казка не та, або Принц не такий прекрасний?» (С.127).

Ні, просто у житті – чи в Реальності, чи за її межами – все не так просто, як здається на перший погляд. Це розуміння надає книзі додаткової глибини.

Часом за емоціями та образами ця книга нагадувала мені популярний у 80-ті роки минулого століття фільм «Лабіринт», «Безкінечну історію» й американський мультфільм «Лускунчик», але і цей твір цілком самобутній. Проживаючи пригоди разом із такими різними героями, юний читач може багато над чим замислитися і, безумовно, отримає новий емоційний досвід.