Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Спільний біль назавжди
Тадеуш Боровський. У нас в Аушвіці… / Переклад з польської Олександра Бойченка. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2014. – 272.
Упродовж року жила я недалеко Освенцима, а саме у Кракові на літературознавчій стипендії. Першими поїхали в Освенцим на екскурсію наші українські хлопці. Наступного тижня повинні були їхати ми – студенки-аспірантки з України, але ближче до від´їзду завітали до нас в гуртожиток хлопці, довго розповідали про той жах, (навіть плакали) і наполягали, щоб ми не їхали, апелюючи тим, що нам тут ще жити довго, а після побаченого можна психічно похитнутися. Я не знаю чи берегла я тоді себе, чи просто поринула у власні справи, але досі відчуваю провину, що побоялася бодай одним оком поглянути на той світ в якому жили люди. Звісно, я знаю про всі вражаючі гори з дитячих чобітків, про різні газові камери, але неуявність я таки минула.
Видавництво "Книги-ХХІ" вже роки займається елітарною літературою і однією з книг, які були видані у вересні 2014 року стала книга Тадеуша Боровського "У нас, в Аушвіці". Напевно, не було в мене жодної ще книги, щоб читала її так довго… Надто важкий текст, але надто важливий. Перекладав роман польського письменника, який пережив Аушвіц, відомий український критик та перекладач Олександр Бойченко. Сашко розповідав, що починав перекладати книгу ще з 2008 року, але і самому було надто нелегко адаптуватися до того всесвіту, що описував Тадеуш Боровський. Перекладач неодноразово їздив у табори, щоб відчути все якомога глибше… Каже, що віддався тексту докінечно, очевидно, саме тому вийшов настільки рівний текст. Читаючи лише назву книги, можна передбачувати, що її наповнення буде дуже важким, проте, вважаю, що воно могло бути ще безжаліснішим до читача. Автор відволікається на описи природи та на інші ліричні відступи, але все одно це не рятує від реальності. Тадеуш Боровський засуджує всіх, хто залишився живим після Аушвіц, він зневажає і саме, тому не може пережити, що був "попід руку з чудовиськом" (с.) і чинить самогубство, яке лише з третього разу в нього вдається. Чи не більшим покаранням долі було не померти з усіма в таборі, а скоїти самогубство опісля, вважаючи себе негідником?
Письменник описує найвиразніше людську сутність, коли людина потрапляє у надзвичайно жорстокі умови. Тадеуш Боровський констатує, що тоді все людське зникає, а залишається лише жага вижити, бодай ще на один день, але пережити того, хто стоїть пліч-о-пліч. Читаючи книгу, періодично думала про те, що не розумію, як ми можемо жити після того, що не пережили і пережили ті люди. Як взагалі в світі таке могла відбуватися? Не треба боятися цього роману чи намагатися вберігати себе від непростого тексту. Це та ж сама історія, проте без чисел та статистик. Це історія, яку ми неодмінно повинні знати і пам’ятати!
Насправді, навіть не побачивши того жаху, а лише читаючи про це, я розумію Тадеуша Боровського. Я розумію, чому він не міг жити вільним вже, нормальним життям, опісля того частиною чого він був. Він просто пішов у слід за всіма, але для цього обрав ще важчу дорогу…
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»