На початку осені, ближче до Форуму Видавців, видавництво «Discursus» потішило серією підліткових книжок. «Потішило» - дуже підходяще слово, оскільки в Україні такої літератури видається дуже мало, а книжок вітчизняних авторів практично нема, здебільшого переклади. Крім книжки Михайла Іваська «Яловохус», про яку далі піде мова, також з’явилися книжки Галини Рис «Намалюй мене пташкою» та Дзвінки Матіяш «День Сніговика».

«Яловохус» розпочинається зі спогадів маленького хлопчика про ідилію життя у невеличкому містечку: люблячих батьків, собаку, шкільних друзів. Але все міняє автокатастрофа, після якої живими залишаються тільки головний герой роману Лука та його тітка Рита (вона і візьметься за виховання племінника та хлопчика-сироти Марка, його нового друга). Основна ж історія розповідає про вже майже дорослого Луку-випускника школи. Лука, Марк та ще декілька друзів шукають таємничий острів Яловохус, потрапивши на який, людина стає успішною в будь-яких починаннях. А історію про острів Лука та його однокласники почули від вчительки (а пізніше всесвітньо відомої дитячої письменниці) Луїзи Нечай ще у першому класі, саме перед її звільненням.

Пошуки острова є, так би мовити, стержнем сюжету. Але це далеко не основне. У «Яловохусі» більше йдеться про людські взаємини та вміння долати перешкоди. І перше випробування – значна сума грошей, яку несподівано отримують Лука та його тітка та вміння ними розпорядитись. Далі – переїзд головного героя у інше містечко. І, власне, всі перепони на шляху до Яловохуса: здавалося б безнадійне розслідування, полон у Німеччині, пригоди у Франції.

У романі багато уваги звернено на стосунки між героями. І йдеться не тільки про романтичні почуття. Вдало описаний конфлікт між Лукою та тіткою, яка його виховала. У Рити з’являється наречений, брат покійного чоловіка. І з’являється так само несподівано і нізвідки, як і декілька мільйонів гривень. Автор добре розкриває цей конфлікт, показує позицію кожної зі сторін. І, що найкраще, дає всім залишитися при своїй думці, не ідеалізуючи один з боків конфлікту, а другому приписуючи всі смертні гріхи (чим «славиться» радянська література і її виховні моменти).

Окрема тема – жертовність та страждання. Бо для того, щоб щось отримати треба щось віддати. І в умовах, за якими можна потрапити на Яловохус, також про це йдеться. Переїзд означав для Луки сварку з коханою дівчиною, гроші – конфлікт з тіткою. У дитинстві головний герой пережив смерть майже всіх родичів, а знайшов брата. Фенікс, одна з героїнь, втратила коханого, але отримала шанс потрапити на острів… І ще про острів Яловохус та його призначення: автор дав героям книжки можливість подумати, чи потрібен він їм насправді? І чи досягнути успіху і справді так важливо? Яку ціну ті готові заплатити?

Щодо ґанджів, то не завжди зрозуміло, навіщо з’являються ті, чи інші герої. Наприклад історія дівчини-волоцюжки, яка продала Луці цуценя, її конфлікт з батьками через бездомних тварин. Вельми цікава зав’язка. Але, на жаль, без логічного кінця. Так само незрозуміло навіщо розповідати про складні стосунки у сім’ї сусідів, якщо це жодного наслідку чи продовження не отримало?

Хоча мова йде про Україну (платять гривнями, здають ЗНО), ріже око «голлівудськість» певних моментів. Щойно після закінчення школи, а в багатьох є автівки. Бал у містечку Настопіль надто вже нагадує американський випускний з сукнями, смокінгами, лімузином та вибором короля і королеви. Немає проблем з візами для подорожей Європою. Виглядає, як дещо «тюнінгований» варіант українських реалій.

А загалом маємо цікаву пригодницьку історію пошуків острова Яловохус, а з іншого – розповідь про стосунки між людьми, проблему вибору, ціну дружби. Роман, де, попри свій вік, всі герої самостійні та цілком сформовані особистості. Знають, чого хочуть і не бояться приймати рішення. Бо чи багатьом стане духу ганятися за примарною історією острова? Чи навіть простіше: не одразу після школи вступати в коледж, а розібратися, чого дійсно хочеш. Власне, відповідальність за своє життя і відрізняє нове покоління від покоління «homo sovieticus». Відповідно, роман «Яловохус» має всі шанси сподобатись новій генерації українських читачів.