Re: цензії

28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності

Re:цензії

З мерцем у серці

Мартін Поллак. Мрець у бункері. Історія мого батька. – Чернівці: Книги – ХХІ. – 2014. – 247 с.

Вже звикла, що у видавництві "Книги – ХХІ" виходять книги німецьких авторів, цього разу йтиметься про австрійського автора, але переклад, очевидно, теж з німецької. Роман сучасного австрійського письменника Мартіна Поллака "Мрець у бункері" – документальна історія автора про свого батька. Це навіть не роман, це ґрунтовне дослідження, якому Мартін Поллак присвятив не лише свою пам´ять та почуття, але й цінні / секретні думки відомих істориків та аналітиків, які допомогли його написати. У романі можна розглядати дві основні лінії: нацистська Німеччина періоду Другої Світової Війни; роздуми сина про батька-вбивцю. Книга надзвичайно страшна, але це не означає, що її треба боятися і не читати, бо, якщо обмежуватися хрестоматійними джерелами про фашизм, можна ніколи не зрозуміти, що керувало тими людьми, які масово вбивали тих, хто не були їхніми. Не впевнена, що і "Мрець у бункері" допоможе зрозуміти те, що нормальній людині, просто в голову вкластися не може. Так само не впевнена, чи і автор їх зрозумів. Його батько був одним з тих, хто давали найстрашніші накази і одним з тих, які самі тиснули на курок. Мартін Поллак не знає скільки батько вбив людей, але, з усіх листів та джерел, впевнений, що немало. Письменник не вдається до власної аналітики, не висловлюється можливо навіть так, як відчуває, а лише констатує і наче дещо не погоджується з долею, що став продовженням такої жорстокої людини. Письменник цитує документи та листи, де точно описуються, як фашистка Німеччина вбивала євреїв, яке становлення мали до нацизму прикордонні австро-словенські землі і як це все переживала / сприймала його родина. Мартін Поллак часто наголошує на тому, що не може зрозуміти чому він усвідомлює ницість свого батька, а його бабуся, тобто мати вбивці, завжди намагається виправдати дії «Третього Рейху». "Розстріляно було багатьох жінок і дітей, поміж них також і матері з немовлятами, свідок добре пам’ятав, як проречені жінки вже в коридорі давали немовлятам груди, щоб їх заспокоїти. Перед ямою дітей у матерів виривали. Здебільшого дітей розстрілювали першими, на очах у матерів. Найменших, як розповідав Йозеф Б. слідчому, службовці СД піднімали за одну ручку, стріляли їм у голову і байдуже, наче поліна, кидали до загальної ями. Трохи більших дітей змушували лягати на краю ями обличчям донизу, після чого стрілок нагинався, стріляв їм у голову і ногою скидав тіла у яму. Свідок добре запам’ятав одного на вигляд десятилітнього хлопчика, який дорогою до ями крізь сльози щось допитувався у матері. Йозеф Б. запитав, що каже дитина. Той відповів, що хлопчик питав, чи це не боляче" [195]. Цей уривок найбільше мене вразив. Головний герой книги віддавав накази вбивати, але і сам був вбитий молодиком, який бажав поживитися його грошима, а тіло його закинув у бункері, де батька і знайшли.

Особливо хочеться, щоб «Мрець у бункері» прочитали ті, хто вважає, що в Україні є бандерівці та фашисти. Єдиними фашистами та терористами є Росія і їхні дії ідентичні(!) тим, які у часи Другої Світової Війни розпочинала гітлерівська Німеччина. Просто вражаєшся читаючи «Мрець у бункері», бо порівнюєш минулий жах, який здавалося, ніколи не мав би більше повторитися, з тим, що зараз робить «старший брат» на нашій території. Може ця книга допоможе прокинутись від ілюзорної думки, що нас підтримують і нам допомагають. От лиш прикро, що на Сході зовсім мало книгарень і книги, які там продаються геть не ті, що могли б щось донести чи змінити у свідомості наших громадян. Такі книги треба радити і надсилати туди! Навіть у важкий час важливо читати і ділитися словом, яке може бути рятівним, або таким доречним, як роман Мартіна Поллака «Мрець у бункері». 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери