Re: цензії
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
- 14.12.2024|Валентина Семеняк, письменницяКлюч до послань
- 10.12.2024|Ігор ЗіньчукСвобода не має ціни
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Видавничі новинки
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Можливості Асклепія
Степан Процюк. Гілочка і Муркотасик // Бийся головою до стіни: психологічна проза / Післям. Богдана Пастуха.
– Луцьк: ПВД «Твердиня», 2013. – 200 с.
Усе починалося з самотності. Можна багато просторікувати про особливості характеру чи виховання, але самотність – це невблаганний жереб.
Степан Процюк. «Гілочка і Муркотасик»
Повість Степана Процюка «Гілочка і Муркотасик» – унікальна художня екзистенційна гендерна студія. Де маскулінне й фемінне мислення та чуття зосереджені на заповненні самотності коханням. Чоловіча самотність у творчості письменника завжди відкрита структура, яка тяжіє до пошуку жінки. Тому, у кожному тексті, кохання – вітаїстична спроба витіснити онтологічне тіло самотності.
* * *
Вона відповіла, що знає скільки йому років: «Сорок три. А мені двадцять п’ять». Він подумав: «(Гм-гм... а чому б і ні? Вона сама проситься... Що я втрачаю... потім жалкуватиму, що відмовив... чи з одною жінкою я кохався... полюбимося і розійдемося... але... тут щось не так...)». У такій напівграйливій манері розпочинається історія кохання між Іриною та Костем у повісті «Гілочка і Муркотасик» Степана Процюка.
Паралельно з метафізичного простору доносяться перестороги стосовно цих стосунків: «...Відступіться. Забудьте. Викиньте із серця. Ви не створені одне для одного. Надто багато перешкод. Надто багато людей ви зробите нещасливими. Надто несполучним є ваш вік. Надто багато обов’язків маєте перед іншими».
Чоловіче й жіноче психологічне утворення в тексті творить активну складну ситуацію взаємин з тенденцією до драматичності. Фемінне начало входить у маскулінний простір, надаючи йому нової якості – відчуття власної потрібності. Натомість вихід з нього провокує ряд деструктивних процесів для обох суб’єктів.
Укотре герої Степана Процюка опиняються на психо-тектонічному зсуві поведінкової норми. Починають балансувати в помежів’ї шлюбу й адюльтеру. Їхні стосунки перебувають у просторі невизначеності. Однак алгоритми Любові актуальні і в ньому. І, на жаль, запрограмовані на розвиток за викриивленим сценарієм, де бажання вірності, відданості модифікується в жіночу істерію та чоловічу спробу ритуалізації взаємин.
Кость прагне всеціло володіти нею, але це бажання в дійсності має перешкоду, бо Ірина заміжня. Відтак у підсвідомості виринають страхи дикої зради, що в алегорично-гротескній формі оприявлюється в його фантазіях, снах: «Костеві незрідка видавалося, що його Гілочка веде паралельне життя, що їй мало його, що вона має короткочасні сексуальні пригоди, про які він не знає. Це було нестерпно. <...> Кость уявляв ці пестощі, чужі чоловічі руки, її еротоманію і хтивість. Тоді він ненавидів свою Гілочку».
Почуття власності для чоловіка часто реалізується в жіночому об’єкті. Маскулінний інтелект Костя попри усвідомлення (з погляду соціальних етики та моралі) табуйованого кохання, у парадоксальному режимі структурує ідеальний світ. Світ неспівпадінь з реальністю. Звідси бере початок невротичний конфлікт бажаного й дійсного. Невдоволення потреби (бути з коханою половинкою «цілком і повністю») у психо-емоційній сфері провокує низку психо-фізіологічних проблем.
Спонтанна садистична агресія Костя до Ірини циклотемічно трансформується в лібідозну ніжність до неї: «Ти говориш щось образливе... кричиш... кажеш, що я переспала з усім складом журі... що я – підстилка й блядь... що ти не можеш так жити далі... Раптом даєш мені ляпас. Я падаю на підлогу. На лиці кров. Це твій ритуал? Він насправді такий? Тоді ти бліднеш, шепочеш якісь перепрошування... Ти хочеш мене трахнути? Ти – шизофренік!» Генеза акту агресії до жіночого об’єкта у психіці Костя випливає із внутрішнього глибинного екстраполювання спротиву до її заміжжя, до законного чоловіка.
Аналогічна симптоматика ревнощів, агресії проявляється й в Ірини: «...вважала, що її Муркотасик щось приховує від неї... А своїми безглуздими ревнощами, своєю параноїдальною маячнею лише хоче вдало заховати своє гидотне донжуанське єство». Так вона уперше вловлює ноти огиди, а відтак злості до коханого, до їхнього кохання.
Проблеми душевно-духовного виміру у психосвідомості жінки провокують розлади в сексуально-інтимній сфері: «Раптом Іра заридала. У цьому плачі було щось моторошне й принизливе для нього. Вони ніколи не мали сварок через любощі. <...> Запала гнітюча мовчанка. Повітря їхніх зустрічей ранило. <...> Іра знову заплакала. Як семирічне дівчатко. Її сльози заливали постіль, подушку, повітря. Костевими щоками також скотилося кілька сльозин». Систематичне невдоволення, замовчувані притензії, неможливість абсолютної самовіддачі призводить до розчарувань одне в одному.
Герої С. Процюка мають кохання за панацею від екзистенційного душевного вакууму, любощі – за симулякр ідеального єднання. Плекаючи спрагу одне в одному, вони готові брати, але не віддавати. Таким чином, поглиблюють власний егоїзм, покликання якого – руйнувати когось і себе: «Ви стомилися від вашого кохання, вашої боротьби егоїзмів, вашої самотності на двох, вашого гріха. Ви не відкриєте свої серця для іншої любові, а її нездатна замінити жодна людина. Ви покладаєте одне на другого занадто великі сподіванки. Ви неспроможні їх виконати. Звідси всі ваші біди. Бо ваша любов є лише додатком до ваших нарцисизмів».
Окреслена в тексті модель кохання є ілюстративним матеріалом невротичних гендерних взаємин, коли, за К. Хорні, невротичні особистості не вміють любити, але тотально прагнуть, щоб любили їх. В умовних психо-медичних висновках С. Процюк резюмує про неможливість здорових щасливих стосунків між нездоровими й нещасливими, ураженими симптомами неврозів: «Ліфт велетенського хмародряпа не працює. А вони йдуть і йдуть. Скочуються донизу. Підходять до сонця, щоб знову покотитися донизу впертими і наївними клубками. Нехай ідуть. Нехай вірять в успіх Сізіфової праці».
Універсальну психологічну інтенцію стосовно взаємин і доль героїв у післямові «Клаптик світла для відчаю» моделює Богдан Пастух: «Це крапка в розвитку людини люблячої, людини – шукача щастя». Вибираючи психо-екзистенційну есенцію у стосунках чоловіка і жінки з повісті «Гілочка і Муркотасик», літературознавець підсумовує, що ««це історія кохання, зради, приреченості сильних почуттів на поразку в соціумі», «гола морфологія людського життя в соціальному просторі», «письменник представляє нам людину, яка роздерта власним сумлінням між покликом обов’язку та власною природою. З цієї неспівмірності розпочинаєтсья психологічний конфлікт всередині персонажа». Схильність Костя та Ірини до невротичності лише поглиблює окреслений Б. Пастухом глибинний психо-соціальний конфлікт.
Розчарування неможливістю абсолютного злучення у психіці героїв компенсується ревнощами. У підсвідомості чоловіка й жінки вони є своєрідними механізмами інтерпретації факту «життя нарізно». Ревнощі, з потенцією припущень численних романів-зрад, якоюсь мірою є спробою мотивації невідбутості співжиття. Так Кость пояснює собі, чому вони з Іриною не разом (бо можливо в неї не лише законний чоловік, а й ще інші); так Ірина розуміє свою неприязнь до Костя (бо можливо він веде себе, як Казанова).
У текстуальному просторі кохання чоловіка і жінки уражене ревнощами, а відтак вищою мірою їх градації – ненавистю. Ненавистю одне до одного, яка проявляється в невротичних снах героїв: то на Костя падає багатоповерхівка, то «Ірина вправно, наче м’ясник, починає розрубувати на кавалки Костеве тіло. <...> Кохана каструє тебе», то у нього на очах її беруть голі чоловіки-офіціанти.
Згодом незадоволення, притензії, ревнощі та ненависть виїдають кохання і любов, залишивши (як було спочатку) в чоловічому психо-екзистенційному просторі заповнену вакуумом любові порожнечу. Костева фантазія структурує підсвідомі вольові бажання, які в реальності не спромігся здійснити. Він уявляє, як зустрічає Ірину з її законним чоловіком, як відкриває йому правду, а потім кидається цілувати руки або ...душити: «Мені однаково: душити чи цілувати руки»... Однак далі вивертів уяви справа не доходить. Він назавжди втрачає її. Вона – його. І кожне з них – себе.
* * *
«Не зуміли зберегти. Не цінували. Не розуміли. Залишився тільки біль і образа. Усе банально. Тупо. По-дурному. Цікаво лише, чи ви були приречені зразу, чи нарощували нелюбов поволі. Так протікає кран. Так діє сповільнена отрута. Так осквернюється найдорожче».
* * *
І [на/не]марне: шукати Асклепія.
Коментарі
Останні події
- 23.12.2024|20:38Вийшов друком другий том духовних записок Ігоря Павлюка
- 23.12.2024|18:24У ВСЛ виходить новий роман Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі»
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу