Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Re:цензії
Файне місто Нью-Йорк
Махно В. Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 108 с.
Уже прочитавши назву книжки, згадаєш, що «форева онлі рок-н-рол», і асоціація виявляється правильною: Тернопіль Василя Махна культурно і хронологічно збігається з отим самим «файним містом», про яке співали «Брати Гадюкіни»:
Камон, Вася, старайся не трусити попіл.
Добий, бродяга, п’ятку — і поїдем
у файне місто Тернопіль!
Зрештою, отакому Тернополю надає барв виключно автор, його пригоди, його знайомства, і виявляється, що це не так певне місце сили, як місце слави, перемог, повернень та інших гідних увічнення подій. «Я там зустрів чувіху, їй шістнадцяти не було. Зовсім малолєтка, але в ліжку як акула» — це, звісно, Кузя. У Василя (Махна, не Васі), Тернопіль без тіла теж неможливий: «потім кілька студенток на спільній квартирі / і тіла їх мов сніг».
У книжки дві частини, присвячені відповідно Тернополю і Нью-Йорку, містам, які автор сам обжив і добре знає: перша називається «Джаз», а друга — «Рок-н-рол». Джаз — це душевне, старе і добре. Василь Махно сприймає його отак і навмисно тасує асоціації: поет у Тернополі і файне місто Нью-Йорк. Рок-н-рол і джаз міняються батьківщинами: історії з богемної юності обрамлюються, як чорно-білі фотографії, в альбомі зі зворушливими прорізними куточками на пожовклому картоні. Ось Орфей, ось Бенза, ось однокласник Роман після другої відсидки. А проте саме вакханалія молодості — вітчизна рок-н-ролу, тоді як джаз рятував у Нью-Йорку Федеріко Ґарсію, на всю голову загіпнотизованого, не сп’янілого, а от власне що intoxicated, не зачарованого, а зачаклованого цим вертикальним простором до похмуро-психоделічного стану. Саме чорні люди і їхня музика оживлювали для іспанця місто, в якому з-за кожного рогу на нього дивилася смерть, кликала в танець і пахла своїм невитравним запахом. Вітальна енергія Лорчиного Нью-Йорку 1930-го зосереджена в Гарлемі, де мешкають люди принижені, але по-справжньому живі.
Зліва, справа, з півночі, із півдня
височіє незворушний мур
для крота, колючки водяної.
Не шукайте, негри, його шпари,
бо знайдете машкару безмежну,
а шукайте сонце глибочіні,
ставши громоносним ананасом;
сонце, що лісами пропливає,
впевнене, що не зустріне німфу;
сонце, що ламає й крушить числа,
та кордонів сну не переходить;
сонце татуйоване, що плине
річкою й реве серед кайманів.[1]
І в цього шаленого негритянського сонця джазовий голос. Ним не обов’язково саме співати, можна ревти — і це нагадуватиме саксофон. І українець, якщо чесно, попри анонсований рок-н-рол, цю тему, не втримавшись, підхоплює і дає свою варіацію:
твоєю музикою — о мамо африко —
наповнюються тіла рослин і звірів
вона — у розтрубах слонових хоботів
і сюркотанні комашиних оркестрів
зойках яструбиної жертви
висохлому бадиллі перекотиполя
гучних ударах по напнутій буйволячій шкірі
У Махна Нью-Йорк живий і душевний. Там зрештою, не всі такі вже американці. Десь на його вулицях можна зустріти й ностальгію, але частіше — голубів або хасидів. Нью-Йорк і пахне з буквально з перших рядків смачно і дружньо:
щоранку пекарні єврейські відчиняють з пітьми
перше що добігає — схожий на прудкість лисиць —
запах цинамону — розтертих із цукром яєць —
до цегляних синагог — і це є початком зими
бо тісто пахне сосною і зірваний вчора жасмин
разом із часником і цибулею сиґналить тобі з полиць
Справжню ностальгію у Василя Махна викликає не «цей» Тернопіль, а той Тернопіль, до якого не повернешся, де стоїть кав’ярня «Муза» чи хоча б «Бункермуз», де всі живі, навіть Орфей, і сповнені вітальної енергії, потужність якої дає право не замислюватися над її чистотою. Ось Нью-Йорк — інша справа: бери квиток, лети, долай географію, все порівняно просто.
П’ятку докурено, стакан допито, «поети й малярі доп’ють отруту часу...» — але у машину часу ні нетверезого Васю, ні поета-Василя не пускають. Хіба що перший так і залишився у своїй порі, не доїхавши до сьогодні. І Василь, звичайно, десь зберігає у своєму альбому фотографію, де того можна знайти в далекому куточку. Тільки обличчя трохи змазане, не розбереш.
[1] Переклад М. Москаленка.
Додаткові матеріали
- Василь Махно: «Нью-Йорк - світ, але все ж не Всесвіт»
- Василь Махно. «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк»
- «38 віршів про нью-йорк і дещо інше» Василя Махна
- Василь Махно: «Із задоволенням читаю нові вірші Оксани Луцишиної, Анни Малігон та Ірини Шувалової»
- Василь Махно: «Мені імпонує індійська проза, зокрема, роман Арундаті Рой «Бог в дрібницях»
- Василь Махно: Українська література ніколи не буде такою, як англійська чи французька
- Василь Махно: «Молода література не завжди дбає про стилістику чи вибагливість вислову»
- Василь Махно: «Поетичний текст — факт боротьби з вічністю»
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"