Re: цензії
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
- 14.12.2024|Валентина Семеняк, письменницяКлюч до послань
- 10.12.2024|Ігор ЗіньчукСвобода не має ціни
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Видавничі новинки
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Файне місто Нью-Йорк
Махно В. Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 108 с.
Уже прочитавши назву книжки, згадаєш, що «форева онлі рок-н-рол», і асоціація виявляється правильною: Тернопіль Василя Махна культурно і хронологічно збігається з отим самим «файним містом», про яке співали «Брати Гадюкіни»:
Камон, Вася, старайся не трусити попіл.
Добий, бродяга, п’ятку — і поїдем
у файне місто Тернопіль!
Зрештою, отакому Тернополю надає барв виключно автор, його пригоди, його знайомства, і виявляється, що це не так певне місце сили, як місце слави, перемог, повернень та інших гідних увічнення подій. «Я там зустрів чувіху, їй шістнадцяти не було. Зовсім малолєтка, але в ліжку як акула» — це, звісно, Кузя. У Василя (Махна, не Васі), Тернопіль без тіла теж неможливий: «потім кілька студенток на спільній квартирі / і тіла їх мов сніг».
У книжки дві частини, присвячені відповідно Тернополю і Нью-Йорку, містам, які автор сам обжив і добре знає: перша називається «Джаз», а друга — «Рок-н-рол». Джаз — це душевне, старе і добре. Василь Махно сприймає його отак і навмисно тасує асоціації: поет у Тернополі і файне місто Нью-Йорк. Рок-н-рол і джаз міняються батьківщинами: історії з богемної юності обрамлюються, як чорно-білі фотографії, в альбомі зі зворушливими прорізними куточками на пожовклому картоні. Ось Орфей, ось Бенза, ось однокласник Роман після другої відсидки. А проте саме вакханалія молодості — вітчизна рок-н-ролу, тоді як джаз рятував у Нью-Йорку Федеріко Ґарсію, на всю голову загіпнотизованого, не сп’янілого, а от власне що intoxicated, не зачарованого, а зачаклованого цим вертикальним простором до похмуро-психоделічного стану. Саме чорні люди і їхня музика оживлювали для іспанця місто, в якому з-за кожного рогу на нього дивилася смерть, кликала в танець і пахла своїм невитравним запахом. Вітальна енергія Лорчиного Нью-Йорку 1930-го зосереджена в Гарлемі, де мешкають люди принижені, але по-справжньому живі.
Зліва, справа, з півночі, із півдня
височіє незворушний мур
для крота, колючки водяної.
Не шукайте, негри, його шпари,
бо знайдете машкару безмежну,
а шукайте сонце глибочіні,
ставши громоносним ананасом;
сонце, що лісами пропливає,
впевнене, що не зустріне німфу;
сонце, що ламає й крушить числа,
та кордонів сну не переходить;
сонце татуйоване, що плине
річкою й реве серед кайманів.[1]
І в цього шаленого негритянського сонця джазовий голос. Ним не обов’язково саме співати, можна ревти — і це нагадуватиме саксофон. І українець, якщо чесно, попри анонсований рок-н-рол, цю тему, не втримавшись, підхоплює і дає свою варіацію:
твоєю музикою — о мамо африко —
наповнюються тіла рослин і звірів
вона — у розтрубах слонових хоботів
і сюркотанні комашиних оркестрів
зойках яструбиної жертви
висохлому бадиллі перекотиполя
гучних ударах по напнутій буйволячій шкірі
У Махна Нью-Йорк живий і душевний. Там зрештою, не всі такі вже американці. Десь на його вулицях можна зустріти й ностальгію, але частіше — голубів або хасидів. Нью-Йорк і пахне з буквально з перших рядків смачно і дружньо:
щоранку пекарні єврейські відчиняють з пітьми
перше що добігає — схожий на прудкість лисиць —
запах цинамону — розтертих із цукром яєць —
до цегляних синагог — і це є початком зими
бо тісто пахне сосною і зірваний вчора жасмин
разом із часником і цибулею сиґналить тобі з полиць
Справжню ностальгію у Василя Махна викликає не «цей» Тернопіль, а той Тернопіль, до якого не повернешся, де стоїть кав’ярня «Муза» чи хоча б «Бункермуз», де всі живі, навіть Орфей, і сповнені вітальної енергії, потужність якої дає право не замислюватися над її чистотою. Ось Нью-Йорк — інша справа: бери квиток, лети, долай географію, все порівняно просто.
П’ятку докурено, стакан допито, «поети й малярі доп’ють отруту часу...» — але у машину часу ні нетверезого Васю, ні поета-Василя не пускають. Хіба що перший так і залишився у своїй порі, не доїхавши до сьогодні. І Василь, звичайно, десь зберігає у своєму альбому фотографію, де того можна знайти в далекому куточку. Тільки обличчя трохи змазане, не розбереш.
[1] Переклад М. Москаленка.
Додаткові матеріали
- Василь Махно: «Нью-Йорк - світ, але все ж не Всесвіт»
- Василь Махно. «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк»
- «38 віршів про нью-йорк і дещо інше» Василя Махна
- Василь Махно: «Із задоволенням читаю нові вірші Оксани Луцишиної, Анни Малігон та Ірини Шувалової»
- Василь Махно: «Мені імпонує індійська проза, зокрема, роман Арундаті Рой «Бог в дрібницях»
- Василь Махно: Українська література ніколи не буде такою, як англійська чи французька
- Василь Махно: «Молода література не завжди дбає про стилістику чи вибагливість вислову»
- Василь Махно: «Поетичний текст — факт боротьби з вічністю»
Коментарі
Останні події
- 23.12.2024|20:38Вийшов друком другий том духовних записок Ігоря Павлюка
- 23.12.2024|18:24У ВСЛ виходить новий роман Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі»
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу