Re: цензії

08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника

Re:цензії

Травмпунктуація і фонотека збирачів свинячої крови

Олєзя Левків та Олег Левченко – Травмована кров. – Київ: «Видавець Олег Романенко», 2010. – 72 с.

Невідомий солдат вистрілив собі у скроню, рятуючись таким чином від докучливо-серливих голубів. Пам´ятник, який за свою півсторічну історію не зазнавав жодного разу реставрації, падає мертвим. Два вщерть п´яні відставні десантники, які зовсім не проти загорбатити замурзані асигнації, риють яму по самі кулемети. Аж раптом несвідомо звідки з´являється вишиваний калиніст (з не менш червоним станом хронічних речей). Не порядок, - хрипить голосом Левітана він, - час припинити за сірники моральні війни комунальних жилплощ і людей витягувати сюди слово мовити. Якось не по-правилам без жалоби присипати розтрощений цемент прілою землею та без розливного заспокійливого. Організми потребують мітингу - наш народ вам не фіглі-миглі за часів тихоболотного мовчання. Спроба повідкривати ображені писки закінчилася зникненням присутности діда. Він зник так само раптово, як і їхні легкі симптоми вранішньої нудоти. ПДВісти розгублено увігнали в насип лопати по самі троянди, й тілько-но забажали облизнутися настояними на самогоні шкварками, як вслід за марою підкотило труноподібне авто. З дверцят автомобіля повільно вивалилося на землю депутатське сало. Дожувавши невелику кількість вказівних реплік «воно» спробувало зачухати потилицю і повернути подобу шиї в бік до security. Ті добре розуміють мову рухів і вже винесли з машини поминальну трибуну. Виступ мера для мертвих без такої штуки в периферійному місті неможливий. Люди ґлюками посповзалися до кривобокої могили. Хтось прийшов конкретизувати своє п´яне «так», а хто просто був постійним користувачем сайту www.shara.net. Ситий Йошкін Бог підвалив відчитати проповідь, на не менше привілейованій машині ніж у мера. По вухам ударив шаманський бубон голосу депутата. Від солдата почало пахнути незадоволенням і нетерпінням. Бюро соціальних послуг почало стягувати із сусіднього кладовища квіти - не викидати ж! Повітря вкрилося багрянцем і наповнилося перегаром. Після двохгодинної промови мера останками хліба занюхали водку. Почало жевріти видовищами тож із Богом закопали цементно-солдатські мощі. Співкамерники спільноти щуролюбів N-го каналу комунікацій довершували запис 25-го кадру.

Стоп. Знято! - заюзався на місці вдоволений режисер, - а тепер відкопайте солдата і поставте його туди, звідки він був узятий. Відвалені частини закріпіть скотчем і зафарбуйте, наскілько стане фарби. Гонорари отримайте в оператора і не забудьте віддати свій голос за кандидата в обмін на передвиборну лажу...

Отже, згідно сценарію авторів Олєзя Левківа та Олега Левченко за книгою «Травмована кров» знято крутий сюжет, який став основою мого абсурдного фільму. Фільм знятий у форматі Word, тож і не дивуйтеся з того, що його ви можете лише прочитати, але побачити його, як кажуть автори: «Дітям до 18 років зась! (О.Л. & О.Л.)» Незалежно від вікової категорії!.

Терапія для мозку, анархічне заглиблення в саму сутність повсякденного спокушання не впійманим. Автори, ніби два гіди (дивно, тексти наскілько поміж собов суцільні, що аквалангуючи в самій душі цієї книги не розумієш «Who is who?»), влаштовують тобі екскурсію, повз периферійне мислення, в глибину цікавих і иноді навіть неперевершених образів і цитат. Тож не дивуйтеся, що сторінки часом пахнуть алкоголем («Казковий напій анархіста «Свиняча кров» (О.Л. & О.Л.)»), мертвою кавою, вбитим салом і просто психоделічною графікою Богдана-Олега Горобчука, який в даній книзі є богом своєї творчости. Повірте мені: його прелюдія малюнків дихає, свіжим, не забракованим киснем, насищаючись нашим внутрішнім 25 кадром.

Головний герой всіх сторінок Йошка Шифер представник від фірми апостолів застілля, в даній книзі підробляє тюремним агентом сала, але можливо і присутній у книзі в ролі бувалого спонсора. Джа ввічливо відмовився від своєї присутности - у кожного свій глобальний потік житія. «Не хвилюйся, поки що гріє тепла думка кулі(О.Л. & О.Л.)». Тож не буду захаращуватись суспільною зайвиною в те, що не стосується книги, все-таки варто пересуватись в нутро самої текстового сюжету чорно-білих літер. Недаремно ж автори мені натякають: «менше базікай! Поглянь, твоя мертва кава покрилась трупними плямами! (О.Л. & О.Л.)».

Як пишуть самі автори, що свиняча кров є повноцінним продуктом карпатських виноробів, тож для початку: «Будьмо!», але так щоб не насвинячитись. Не рекомендую набухати перед читанням не лише цієї книги - може статися крововилив думок в шлунок і тоді цілком можна прожерти свою духовність, яку мала можливість палімпсестично відшукатися у згорблених літерах. В свою чергу літери являються невід´ємними складниками поезії, як і літератури в цілому. Тож рекомендую в пластиковий стаканчик з під пива поставити прапорець пофіґізму навколишнього та й загубитися в широких нетрях сущописаного. Перестаньте роздивлятися крізь обпльоване транспортом рожеве скло події. Варто відриватися на повну запланованим життям, звикати до самого себе таким як ви себе видумали і тоді дзеркальні образи вимруть у своєму «Де Юре(О.Л. & О.Л.)». Думаю у ваших очах ще присутня сутність розщеплення від декласованої окупації. Рекомендую під час читання забути про те, що на вулиці периферія инакшого кольору - Ваш Бог все-таки існує в бібліотеці. Пам´ятайте, що вуличний «Бог втратив популярність, але здобув розумних Собі... дивно, але Бог не випробував нас. Він робив з нас мазохістів, будучи між нами Садистом(О.Л. & О.Л.)». Отак і стоїть «чухає німба...(О.Л. & О.Л.)»на пероні шукаючи поглядом експрессо з відправою в небо. Він знає, що вам розсипні принципи до N-го місця, але це його чомусь приколює. Отак сиджу та читаю у кімнаті, а мій Конфуцій сидячи на ліжку байдуже зрізає нігті на ногах - закінчується ожеледь. Загалом зима то не привід для розгону, попереду буде. І бруд також передбачається.

Весна. В такій ситуації кисень швидко наповнюється сперматозоїдами і «кожен зі своєю камасутрою у плавках (О.Л. & О.Л.)» інстинктивно ніздрями шукає собі новітні пригоди в ліжку. І навіщо любов, коли секс заявляє про свою присутність? «Live is live» чи перевчиш? «де «Х»-Nova людина (О.Л. & О.Л.)»? Вибач, не сталося, тож оте трибунальне сало, що не злазить з телевізійних шпальт екрану, дятлує мозок народу. І щодня політично-телевізійна «демонстрація сала, реабілітація сала, реанімація вбитого сала, трепанація вбитого сала, сало з родзинками (О.Л. & О.Л.)» рекламує свої утіху. Та хіба вони бачать, хоча б еквіваленті до простору, своє гормональне сало супермаркетів, яке плодить і множить на сурогатах ілюзій шоу-конвульсію попси? Не дивно, що потенційно-хворі мешканці фанерних хрущівок, ще й досі вірять в чистоплотність лоходрому, на всі випадки від конкуренції сусідських тарганів. Бонусний розвід на бабки в режимі online. Хіба пахнуть податки в роздутих кишенях? Тож най скиглять вертипіани всеплідного пороку у свій «Gillette» на варикозних венах. Тож най «Біля церкви збираються ненароджені любов´ю(О.Л. & О.Л.)» на обсуди сусідських явищ. Вавілонської «повії канонічний трепет (О.Л. & О.Л.)», стає наскілько відчутним, що кожному бринить у вухах свистом летючого каміння з ирію. Зорі занотовують неправдивий апофеоз популяції і банальне заниження смертности в форматі «Де Фак То (О.Л. & О.Л.)». Переконані Свідки Йошкові вірують, що «сало, як рушійна сила Камасутри (О.Л. & О.Л.)» збереже цей невеличкий провінційний світ... «Бог і Світлоемуляція». «БіС» на Бі-Бі-Сі. Екзекуція національної свідомости. Разом з цвинтарним переписом матеріального населення. Чим більше трупів, тим далі до кінця кладовища. На лавці з маленькою материнською ласкою «дитина смокче татуйовані груди...(О.Л. & О.Л.)». Ґрафіті облизують підмостки - дитина виросла «бомжуванням по стінах (О.Л. & О.Л.)». «Тавро від мами рідної (О.Л. & О.Л.)». «Автоматизована вічливість неугуманоїдні целофанові діти...(О.Л. & О.Л.)». На голгофському стовпі оголошення: «Ріжу сало недорого! Спитати свиню.» Бог має багато імен, то де ж той Бог-рятівник від корупційного сала?

До речі. Ти хоч зрозумів, про що читав? Не загублюйся, якщо тобі не все дійшло, зроби другу спробу. «Нас навчили думати, а не відчувати, вчили розуміти дійсність, а не почуття. Нас не навчили жити завтра (О.Л. & О.Л.)», тож не поспішай руйнувати сьогодні. Анархісти частіше за решту несвідомости народжені бути геніями...



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери