
Re: цензії
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Дискусія про Львів
Книга «Leopolis multiplex» першого у Львові аналітичного інтернет-видання ZAXID.NET побачила світ у видавництві «Грані-Т» 2008 року. І одразу ж - гучне відлуння в інтелектуальних колах, яке докотилося і до широкої аудиторії українських читачів.
Власне, «Leopolis multiplex» започатковує інтелектуальну
дискусію про Львів, яка екстраполює наіть не не регіональний, а на всеукраїнський масштаб. Побачити Львів типово націоналістичним чи сучасно європейським, контрастно українським чи гротескно полінаціональним - значить знайти ключ і до візії української ідентичності.
Структурно книга є мозаїкою текстів з ледь відчутним, хоч і зримим інтелектуальним камертоном у цій поліфонії думок - від Дмитра Корчинського та Дмитра Табачника до Ярослава Грицака та Сергія Жадана, думок істориків, політиків, інтелектуалів, письменників , митців, журналістів - українців, поляків, росіян. Не менш оригінальним кроком до системності міркувань і розширення їх діапазону стало залучення колишніх президентів України - Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми.
Знаково, що інтелектуальна дискусія про Львів започаткована саме в медіа-просторі, Інтернеті, новітньому засобі, що різниться безкомпромісністю суджень, а не в академічних установах чи під час закритих зустрічей інтелектуалів. Такий формат украй нетрадиційний для української гуманітаристики, але від того не втрачає на актуальності.
Автори з´єднані між собою невидимою вихідною концептуальною
засадою: Львів погруз у провінційності, відсталості і депресивності:
він, як і Україна, лише на підступах до «першої ліги» світових потуг.
Але ще більший жах навіює уявлення багатьох українців, головно на Сході та Півдні, про Львів як спаяний в одне греко-католицько-бандерівський вулик, від якого одинаково видно і за Збручем, і за Дніпром та Хутором Михайлівським. Войовничо антиросійський і наголошено клерикальний. Утім, подібні уявлення навіть не варто верифікувати на істинність - як влучно зазначає Остап Кривдик, слід уже думати про Львів китайський або Львів африканський, примарну картину яких дає арабський Львів, зосереджений здебільшого в гуртожитках медуніверситету. Питання майбутньої львівської ідентичності закорінене в тому, що для львів´ян Україна починається зі Львова. Зрештою, цілком хрестоматійно. Проте, очевидно, не слід проводити паралелей до ескапади покійного Євгена Кушнарьова про єдино харківську владу в Харкові: помимо цілком раціонального політичного зерна ( а кому ж керувати Харковом, як не харків´янам ?! ), тут відчувається ексцентричний присмак наелектризованої атмосфери бурхливих зимових подій 2004 року.
Погляди на соціальну ідентичність Львова як моделі українського міста фіксують певну дихотомію, поділ на два табори, які я умовно називаю «пуристи» та «інтегратори». «Пуристи», як-от Юрій Винничук, нападають на село, з якого вийшов Львів, але яке не вийшло з нього.
Рустикальний Львів покінчив із міським аристократизмом і спровадив місто до «рогулізму». Опозиційно налаштовані «інтегратори» натомість вказують , що говорити про інтелектуальне, соціокультурне , громадське обличчя Львова поза контекстом «прибульців» просто неграмотно: те, що місто пульсує за власною динамікою, розвивається і підживлюється новими соками - їхня виняткова заслуга. Чи можемо ми уявити собі Львів без Івана Франка? Таке риторичне питання мимоволі пригнічує скептиків.
Зрештою, модель розвитку українських міст є ілюстрацією саме «інтеграційного» сценарію. Якщо погодитися на те, що Україна обрала шлях до формування політичної нації, то слова Василя Расевича є якнайкраще застосовні до практики державного будівництва: «...вилізти нарешті з національних окопів...відмовитися від етноцентричного зображування історії Львова, розглядати його винятково як «багатоманітність» у просторі та часі».
І цілком логічно, у дусі державницької ідеології, Леонід Кравчук сформулював лейтмотив книги, яка покликана штовхнути на роздуми найширше коло адресантів: « Загальноукраїнська національна культура, загальноукраїнський національний інформаційний простір, загальнонацірнальний інтерес. Тільки загальнонаціональне може взяти верх над містечковим та етнічним, яке завжди провокуватиме мовні й інші проблеми. Особливості регіонів не можуть переважати загальнонаціональних. Саме це сьогодні є головною проблемою.
Загальнонаціональний інтерес має панувати всюди: у Львові, Донецьку чи Сімферополі».
Звісно, подібні прокламації є радше політичним ідеалом, аніж практикою повсякдення, але ідеал, як правило, не піддається ревізії.
«Leopolis multiplex» мав стати тою ідейною платформою, публічною трибуною для часом діаметрально протилежних ідей людей різних політичних переконань, культурних традицій, стереотипів та поглядів на майбутнє України, з якої би болісно, але неухильно народжувалася концепція надрегіональної, національної ідеї. Чи впорався з цією нелегкою місією - то, як звучить із пісенних рядків, «скажуть люди, скажуть час». Наразі можна достеменно констатувати лише те, що книга пробивається з прокрустового ложа нібито «вузької цільової аудиторії» і читається, обговорюється, «обсмоктується» - а це найважливіше. І не тільки і скільки для її рейтингу, як для її читачів - різних вікових поколінь українців, які одинаково замислюються над облаштуванням власного дому.
Leopolis multiplex. К. Грані-Т, 2008. – 480 с.
Від редакції: Цей матеріал надійшов на конкурс літературних критиків.
Коментарі
Останні події
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
- 21.10.2025|09:36Любомир Стринаглюк презентує у Львові збірку поезії «Докричатися до живих»
- 20.10.2025|18:59Коти, книжки й доброта: у Києві проведуть благодійну зустріч із притулком «Мурчики» і презентують «Таємничий світ котів»
- 20.10.2025|15:43Роман «Укриття» Людмили Петрушко: гімн добру і силі духу
- 19.10.2025|19:30«Їжа як комунікація»: У Відні презентували книги Вероніки Чекалюк
- 19.10.2025|10:54Поети творять націю: у Львові 8-9 листопада відбудеться II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 18.10.2025|10:36"Дівчина з кулею": В США вийшла англомовна збірка віршів української поетки Анни Малігон
- 17.10.2025|18:42Екранізація бестселера Андрія Куркова «Сірі бджоли» виходить у прокат: спецпоказ у «Жовтні» з творчою групою
- 17.10.2025|17:59"Основи" презентують "Довгу сцену": Театральна серія відкриває трагічну історію "Маклени Граси" Куліша та її сучасний римейк Ворожбит
- 17.10.2025|16:30Стартував передпродаж «Книги Еміля» — нового роману Ілларіона Павлюка