Роман «Ненаситність» (1927) Станіслава Ігнація Віткевича (Віткація) – один із найпотужніших творів польської літератури XX століття, і водночас, – твір надзвичайно складний для сприйняття саме своїм багаторівневим нашаруванням філософії, абсурдизму, еротизму, і все це – на тлі історично-апокаліптичного пророцтва про знищення росії та руйнування засад європейської цивілізації під впливом китайської навали.

Автор надає слову «Ненаситність» нового значення. В його розумінні це – екзистенційна категорія ненаситності формою, як метафізичним каркасом людської поведінки. Сучасна людина не знаходить адекватних форм, аби впоратися зі своїм екзистенційним голодом. Дедалі безглуздіші і все більш збочені форми існування лише підживлюють ненаситність. 

Саме такий «голод» охоплює головного героя роману – Ґенезипа Капена – сина власника броварні, який мріє вивчати літературу. Його доля нагадує долю персонажів, що страждають від роздвоєння особистості. Ґенезип поєднує в собі благородне его і «темного драба». Це – наївний хлопчик, який піддається переконанням видатних мислителів про нездоланну безсенсовість буття, спостерігає потворне виродження колишніх еліт, переживає перверсійні почуття і стосунки; рішенням покійного батька вимушений навчатися у військовому училищі, брати участь у воєнних діях. Якби Ґенезип мав потужний інтелект, він кинув би виклик внутрішній темній істоті і не збожеволів би. Ще до приходу китайців Ґенезип втрачає здоровий глузд, здійснює абсурдні вбивства, а потім цілком «механізується».

Текст роману супроводжує словник імен, географічних назв та наукових термінів, використаних автором, а також на відповідних сторінках подаються пояснення до словотворів Віткація. 

Віткевич С. І. Ненаситність: роман / Станіслав Ігнацій Віткевич; пер. з пол. С. В. Бреславської; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2024. – 671 с. – (Зарубіж. авт. зібрання).