Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень

Новини

19.03.2009|07:10|Буквоїд

Чи можна жити без любові?

Аби отримати другого «Ґонкура» Ромен Гарі, тоді вже Ґонкурівський лауреат, вдався до містифікації і надіслав рукопис від імені вигаданого Еміля Ажара, а на церемонію нагородження відрядив свого небожа.

Момо народився у Бельвілі, передмісті Парижу, де живуть переважно «нефранцузи». Араби, негри і євреї, які «перейшли у Бельвіль з Європи дуже давно, старі й утомлені, тому й мусили зупинитись тут і не змогли йти далі». Це смішна, зворушлива і трагічна історія маленького арабського хлопчика і старої єврейки, яка його виростила. Мадам Роза старіє і робиться немічною, Момо змушений сам боротися з життям і за життя – своє і Мадам Рози.

Ромен Ґарі (Еміль Ажар). Життя попереду. К.: К.І.С., 2009. – 168 с.



Додаткові матеріали

23.02.2009|13:19|Re:цензії
Історія однієї любові
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери