У кожній новій книзі Сергій Грабар – незмінний ворожбит. Витворює словом крихкі сюжети і приворожує ними. У літературі світу «всього» якихось триста сюжетів (казав зарубіжний класик), у... 

Петро Сорока поселився в лісі, щоб його спостерегти, а відтак чи не скрупульозно занотувати враження і побачені картини на папір. Доконечно не відомо, що було першим: бажання пожити у нутрощах... 

Якщо у мороці густої ночі у вуличках старого Києва ви здригнетеся від того, що злякано завила автомобільна сигналізація і з будинками почало діятися щось дивне – втікайте що є духу у свої готельні... 

Зміст останньої в часі збірки Владислава Бойка (далі в тексті – за поетичним псевдонімом – Василя Шукайла) склали ліричні, гумористичні й сатиричні вірші, епіграми, пародії та проза – спогади з... 

Від читання книжок ми не стаємо кращими − слова Гарольда Блюма. Не знаю, видається, що це його помилка. Сучасну українську літературу буквально прознобило романом Оксани Забужко «Музей... 

Нікуди не подітися від цього суб’єктивного: до силабо-тоніки я маю стійке упередження ще з тих часів, коли, читаючи деякі поезії для дітей, спотикався на граматичних, м’яко кажучи, девіаціях (а... 

Галина Тарасюк, знаний майстер сучасної української прози, прийшла до читача зі збіркою новел, яка містить одинадцять творів як  найновіших, так і  тих, що вже знайомі читачеві.    Новели... 

Якого кольору капелюх у смерті? Котре з імен вона обере наступного разу, аби хоча б на хвилину долучитись до найсакральнішого, забороненого та солодкого водночас – людського життя? Як розпізнати... 

Саме так можна сказати про лірику Івана Бойчука із збірки «Сплінські стани», адже слово тут, як маятник, хитається між ускладненою простотою буденності і спрощеною складністю вічності, принаймні... 

Ця книга, хоч і не пройшла непоміченою (було декілька рецензій: Юлі Починок, Тетяни Дігай), однак не дістала того розголосу, на який заслуговує. Навіть передмова Степана  Сапеляка і післяслово...