
Електронна бібліотека/Поезія
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
закинутої мавки,
Що бавиться отим, на що б молитись,
А молиться на те, чим забавлятись.
А почуття – вони довкільний клекіт,
Гримучий чад, який гримучо пестить
Тебе з невизначеністю твоєю
Чи, навпаки, невизначеність – і
Тебе, їй приналежну. А в реторті
Навпроти, в другій – затишно та липко,
Немов комахи з лапами кривими,
Снуються доби пасмурно-безживні,
Без поділу на ночі та на дні.
Там звір сидить. Він Розумом назвався.
Подібний зовні до хамелеона,
Що правим оком ліве розглядає,
А лівим – праве. Тільки вічно сірий,
І, певно, справді не хамелеон…
1997
Пелюстка шоста
Готичний краєвид з мостом
І
Мости реінкарнуються в мости,
Вони таки самодостатня якість.
Так перелітним стане перехожий,
Ти – мною. Цвіркунами – почуття,
Слова – німими рибами в заплавах.
А міст завжди відродиться мостом…
В одній з його замшілих інкарнацій
Під пересмішницьким дощем циганським
По нім процокотів Буонапарте
В сідлі настільки білої лошиці,
Немов сама цитата з Іоанна…
Сказав щодо навколишніх земель
Якусь дотепну річ на вухо Нею.
Заледве Ней подивувався нею –
Скінчився міст. Бо тут поважних рік
Таки нема, й не буде вже повік.
Хоча русла й дрібним не назовеш.
Принаймні, коли в герцогстві ченці
Лівобережні готували каву –
То правий берег, кільканадцять років,
Як цісарством здобутий, – аромату
Не смакував крізь випари латать.
Тож перпендикулярно ходу армій,
Не уникаючи краплин лискучих,
Оспалі крижні пропливали низом,
Коли фельдмаршальський гнідавий огир
Пішов позад біблійної лошиці,
Затим процокотіло генеральство,
Драгуни, кірасири, знов драгуни,
Якісь коляски – й кірасири ще раз,
Артилеристи й знов-таки драгуни, –
Так, пахнучи дорогою і брудом,
Усі вони до півдня хилитали.
А після них, немовби що й понині
Тим мостом не ступало ні душі…
ІІ
Зіпрімося на поручні. Вони
Слугують у житті не тільки птаству,
А часом і привиддям… Зауважмо,
Що відбитків тепер у нас по два.
Цей – у калюжі, в вибалку залеглій,
Що витовкли його посеред мосту
Все ті ж копита, а наповнив дощ –
Так само той, що водночас по ньому
Плескались крижні, а добропорядне
Міщанство не виходило й у двір,
Тим паче – єзуїти чи клариски, –
Лиш немовля озватися з колиски
Могло. Всяк, хто мовчить, – мовчить словами.
Де ж їх надбаєш, бувши немовлям? –
А другий відбиток наш, власне, там,
Де відбитку гойдатися й належить, –
На лоні річки. До якої ж міри
Вони відмінні! Хай би надалось
Комусь зустріти їх, не стрівши нас!
Поклявся б, певно: відбитки належать
Достоту різним людям – цей, спокійний,
Незрушний майже, – може, незумисне
Хіба краплина з неба часом бризне,
На відображене чоло нагнавши
Старечих зморщок, навіть не тривог, –
І другий той, шалений, унизу –
Де річка нас хапає в різні хвилі
І розлучає раптом, щоб згубити
У вохрі звихреній, вохристім вихрі,
А потім повернути знов життя
У спільній хвилі, чорній з надвечір’я –
А не тому, що світ без перемог…
«Спинися, хвиле!» – чи: «Спинися, мите»…
Та де вже там! Облишмо забаганки.
Над провидінням – тільки провидіння.
Чи ж може передумати Господь?
«Вернись-бо, хвиле!» – «Добре! Добре. Добре…»
Аж тут вітри здіймають ряботиння,
Скрушивши у свічаді водяному
Вершечки дальні ратуші й собору,
Безжалісно порвавши нас на шмаття –
Геть розметавши на поталу духам,
Чи навіть – сновигаючим сомам,
Що теж є родичами потойбіччя.
А потім – знов єдинозорий погляд
Вертає річка сотню сот разів
Із тих очей несправжніх нам у справжні…
Вчитаймося в обидві наші суті.
Як їх збагнути навіть не судилось –
Не обираймо кращої, одначе!
В це надвечір’я готики й ампіру
Із них перетриває кожна кожну,
Повінчуючи два єства допоти,
Аж доки біло-кругло-спіритичне
Світило скаже наші імена…
1996
Депресивна елегія
Ти чуєш? Зорі не належать небу.
Це – як наліт на бронзовім гербі.
Вони є смерть, зациклена в собі
Відстрочкою не смерті, а погребу.
Відкуплюватися – чудний приділ,
І дивно дніти – вічність теж відносна
Стосовно інших вічностей, і кросна
Цих посміховищ – і богинь без тіл,
Відносні теж, – тканину подали
Єдиному розсудку непідвладну.
Так нить переживає Аріадну,
Аби вести до глупої хвали.
Аби спіткнувся поштовхом у світ –
Зі скреготом, із реготом на кутні,
Якого вчути п’яні та присутні
Одвік не зможуть. Бронзовий наліт –
Він був – і все. Перетече в дощі
По сірій густині півднів-півночей –
Лиш демон заридає на плечі –
Бо демон той усе-таки жіночий…
1993
х х х
Єдинороги – символи її –
Стікаються до дзеркала в зворотнім
Вознесенні, і на престолі злотнім
Ці дві стезі, ці руки-ручаї
Гомонять сумно до твоїх, німих:
– Не йди. Офіра бога не застане
У нього вдома. Надаремне кане
Останній поза склом єдиноріг.
Жадання втіх – лише жадання втіх,
Що навіть менше за жадання сил.
Я прожила колоподібні гони.
Лови мене, допоки ми без тіл –
Але не обрій. Там нема світил.
То діри, діри. В них кишать дракони!
1993
Пейзаж Тебе
В день задуму Тебе як зречення страстей –
Етер витончувавсь
Останні події
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz