
Електронна бібліотека/Поезія
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
Іллірій,
Де віриться в неперебутній делірій
І втома сягає плитких берегів.
Мішки під очима – навиворіт. Майже
Знадливе прокляття розітнутих вуст
Із поділом глузду на глузд і не-глузд
І біла проказа – як сонце: спадай же!
Здається – наразі! Здається, тепер! –
Зупинить, захлебче, розчавить, загорне.
І вже відбувається нерукотворне,
І вже не існує незайманих сфер –
Єдине тривання. Єдине «забути» –
І біль, що, калічачи, допомага…
Та в дверях чомусь не безноса яга,
А ніжне дівчатко в віночку цикути…
1992
х х х
Я нарешті збираю каміння, бо час.
Я розвергав усе, що розвергати можна.
Все в одній колотнечі – сценічний екстаз,
Затуманення ближнім, утома дорожна,
Тріски дров і штандартів заморських князів,
Візантійських пташок і романських котячих,
І глухе каяття невідкупності вбивств:
Універсум розпався на вбивць і незрячих.
Все в одній колотнечі – од клятвених віч –
До сусідових псів, передохлих од чумки.
Маячня буреломна, між темних патич –
Перелесники, давни, палкі недоумки.
Аж дивує зоря карлуватостям їх.
Все спроможне до реготу криво регоче.
Визираю з-за скла, як топільник з-за криг:
– Біла ноче, це ти? Що ти робиш тут, ноче?
А вона – тільки регіт. Здалось – не здалось…
Тільки сховок мізерний од більшої страти.
А вона все приходить одвести когось,
Щоб не дати до решти каміння зібрати…
1994
Урбаністичне
Не розлукою пахнуть дороги – лиш лепом та потом.
Їх би якось під лінзу! – мов карти Евбей та Єгиптів –
Щоб отак за життям, наче за куличиним одльотом,
Розгадати підтексти незайманих ще манускриптів…
Зрозуміти тварин – як примари тваринні, як ближніх.
Осягнути, як раптом з нутра їм клубочиться місто,
Як шурхочуть божища назад до процесій колишніх,
Вигинаючись пручко, ікласто, лукаво-шерстисто,
Як спішать вони в серце не нашого з вами огрому,
Де – лиш око потопиш у стратами квітнучій хлані –
Враз по чорному-чорному і пурпурово-такому,
Як не буде ніколи, – прокотяться зорі останні…
1996
х х х
Я маляр, я пишу розітнутих кретинів
На тлі астральних сфер, де янголи сурмлять.
Я всіх їх полюбив. Я ріжу без проклять
Напертий шлунок їх, що тріснув і посинів.
Легені їх ділю, як дольки апельсинів,
Коли вони вві сні регочуть і соплять.
Вискоблюю серця, що майже не болять,
І вени їх тягну, як стебла зельних кринів.
В їх цілості трива гармонія блага.
Я елемент її, я привід, я слуга.
Мене гнітить і гне довершеність завчена.
Та скальпель золотий між пальців проляга
Й насправді довжина їх звивин не сяга
Третини довжини їх скрюченого члена…
1992
х х х
Остання мить у довгім фен-де-сьєклі.
Чим правив жах – те відійшло журбі.
Ти жив помітно краще, ніж у пеклі,
Та всіх не переміриш по тобі…
Дванадцять б’є: крокують їхні тіні –
Гомункули й розстріляні П’єро…
Й богиня їхня, й на плечі богині –
Істота дивна, схожа на тавро…
2000
Сентиментальний Вихід
Рабів однолітку – не пророків,
Ти йшов крізь біди безперешкодно,
Та вмреш од царства за кілька кроків,
І це для тебе, вважай, природно.
І все ж, ступай за кущем вогненним,
Що в чорнім світі дорогу стеле,
І не журися за нездійсненним,
Бо нездійсненне – воно веселе…
2000
Пелюстка друга
х х х
Частіш нагадуйте, що ви пророки.
Бо раптом ще подумаю:
«Боги»…
1995
х х х
Пишу: «Зустріньте».
Спалюю.
Зустрінуть…
1995
х х х
Сліпців тут легіон! – Допоки всіх
Окинеш оком –
Знай, що сам осліпнеш…
1996
х х х
Ось ти спалив уже й дім,
Де тебе дурнем назвали.
Ось ти вже й мудрий…
1995
Пелюстка третя
х х х
Я псаломник, загорнутий в чорне звисаюче рам’я.
Я прочанин тужний при Твоєму найпершому гробі.
Всі пісні мої – колообіг.
Ти їх знаєш напам’ять.
Без розради і скарг мої струни, напружені грою,
Роздираються всує.
Кожна пісня моя була співана перше Тобою
І Тебе не здивує…
1990
х х х
Ти брів єдиний. Так стігійським лугом
В зимі бреде убитого душа.
І мислилось: Пан Бог не поспіша
Здійняти місяць над таємним пругом
Сліпого небокраю. Пустка щасть
Здавалася не ніччю, а обривом,
Що весь кишів їдким кривавим мливом.
Здавалось: пам’ять виссе – й не віддасть…
Аж раптом ти собі окреслив смугу
Здичілим оком, що набратись сил
Іще не встигло з пітьми. Частокіл
Впізнав у ній. Одну минувши й другу
Долину, – вже на частоколі тім
Впізнав предмет землистий і овальний.
То черепом масивним хтось опальний
За спрагу заплатив. Недальній дим
Твоїх повік торкнувся по приході –
Пожежний чи пічний – не розбереш.
Протерши вид огризками одеж,
Ти сам в собі прокинувся насподі,
І в черепі, що на кілку завис,
Впізнав переплетіння власних рис,
І рушив далі…
1992
Пейзаж безруху
Ні ріки, ні прогалинки, ні острівця.
Розпростореніш, висрібленіш і безсонніш
Ці сніги – як суцільні священні місця,
Де ступити дозволено тільки босоніж,
Де істоти – без тіней, як сутність сама
Глушини, захитрованої Азраїлом,
Де зима – як пізніша, пізніша зима,
У яку не дозволено входити
Останні події
- 01.05.2025|16:51V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
- 01.05.2025|10:38В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
- 30.04.2025|09:36Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина