Завантажити

незадоволеної шлунково”, “людини незадоволеної повністю”, та “людини повністю задоволеної”.*/
/*Стругацькі Аркадій (1925-1991) і Борис (1933). Соціальна фантастика з елементами гротеску. */
;
— Як простішій випадок у реальності — це ті ж самі алкоголіки та наркомани, більше того, згадайте про експеримент зі щуром, якому вставили електроди у мозок в зону, де викликалося задоволення, він тільки те й робив, що молотив лапкою по педальці, яка доставляла електричні імпульси до цієї зони.
Для більшості біороботів, я б навіть сказав — біомаси, протоплазми, повноцінне духовне життя заміняється заздрощами до таких само біороботів. Вони годуються заздрощами до їхніх домівок, авто, біороботів жіночої статі і так далі.
— А дійсно, чи має для них сенс володіти чимось таким, що ніхто не побачить? — відреагував Сашко.
— Вони цінують гроші. Але гроші, як такі, не є об’єктивною реальністю. Це суб’єктивна реальність: її цінність існує тільки в уяві, програмі самих роботів. Ну, наприклад, програмні символи грошового знаку в сто гривень десь у Монголії будуть сприйматися лише розмальованим папірцем. І навпаки нашими біороботами тут, в Україні, якась сотня тугриків буде сприйматися аналогічно.
— А якщо придивитись до сучасного політичного моменту в нашій країні, — згадав тему вранішньої наради Анатолій, — то можемо побачити певну закономірність: після загарбання певної частини грошових знаків починає розвиватися потяг до влади…
— Точно, але цей потяг розвивається тільки після дуже й дуже певної частини отих знаків, — підтвердив Вадим. — Влада для робота — це найкращий засіб отримання великої кількості заздрощів від інших роботів, які цим просто підтверджують, що його програма владного індивідуума є найкращою.
— Можу додати тезу про корегування або навіть зміни в програмах… — приєднався до розмови Віктор. — Наприклад, поведінка, тобто програма одного біоробота значно змінюється, коли він дізнається про наявність в іншого біоробота певної кількості грошових знаків.
— Зрозуміло, навіть найбагатша людина у світі може ну… вдягнутися, навісити на себе та свою дружину дорогих, за сумою грошей, цяцьок. До речі, і вартість таких цяцьок досить спірна, бо іноді навіть ювелірові-фахівцеві неможливо оцінити коштовний камінець без спеціальних приладів.
— Під кутом зору роботизації останні дослідження з клонування є відтворенням роботів, можливо андроїдів, нестатевим шляхом, — сказав Олександр.
— Запчастинами можна назвати внутрішні органи. Коли один робот ремонтується за рахунок іншого, — додав Анатолій.
— Не згоден із Сашком, — заперечив Вадим. — Роботом не народжуються, а стають. Є дуже велика різниця між походженням та звичайним вихованням…
Він підійшов до столу і сів на своє місце.
— Але дехто відрізняє людину від робота за ознакою помилок. Мовляв, програмований робот не робить помилок...
— Ну, не треба говорити про повну безпомилковість, — втрутився Сашко. — Комп’ютерні програми дають збої. Крім того, думаю, що у біороботів існує обмеження складності програм. Тобто дуже складні програми — практично всі — працюють із помилками. До помилок призводить урахування великої кількості складників та неможливість знання усіх реакцій.
— До того, у біоробота, власне як і у людини, існує просте обмеження по швидкості проходження нервових імпульсів, — продовжив Вадим. — Це природний шлях створення з простого складного. Виходить, що ми зараз тільки на шляху до Справжньої Людини. Пропоную таку формулу: “Для того, щоб стати людиною людині треба пройти стадію біороботизації”.
Віктор підхопив думку.
— Щодо цього можеш не сумніватись. Ми, здається, і зараз у такій стадії. Неоліт, середньовіччя, СРСР та Германія зразка 1930х років... Ніякої різниці: за будь-яку ціну деякі особи просто деруться нагору до грошей і до влади за рахунок інших…
— В Оруелла у “вісімдесят четвертому” відображена фантастична тотальна роботизація суспільства... — згадав Олександр. — А що доставляє задоволення сучасним молодим роботам? Достатньо тільки послухати музичні ритми та подивитись на їхні танці. Те, що у древності мало ритуальний зміст перетворилось на рухи роботів.
;
/*Оруелл Джордж (1903-1950) — англійський письменник та публіцист. Сатира “Тваринний двір”, роман “1984”.*/
;
— Приклади суспільної роботизації: армія, церков… Чиновницька ієрархія… Уніфікація поведінки, уніфікація програм, — констатував Анатолій.
— Із використанням розроблених алгоритмів, — додав Вадим. — Тобто законів, направлених на охорону прав власності, законів, які забезпечують розшарування суспільства, нав’язування йому роботизаційної моделі розвитку.
Подав свою репліку й Олександр.
— Так звані ділові люди налаштовані на виконання програми збагачування. Незважаючи на різноманітність бізнесових справ, всі такі справи практично зводяться до присвоєння прибуткової вартості. Маркс був правий. Нічого з тих часів не змінилось.
;
/*Маркс Карл (1818-1883) — мислитель і вчений, основоположник наукової ідеології

читати