Завантажити

Сашко закінчив випробування свого детектора, повернувся з виконкому Віктор і вони приєдналися до Вадима та Анатолія. За напруженою роботою час спливав швидко і хлопці помітили, що робочий день закінчився й відреагували тільки тоді, коли Анатолій устав й увімкнув світло в кімнаті.
— На сьогодні з цим детектором закінчимо. Треба трохи відпочити. Повернемося до гіпотези? — запропонував він.
Хлопці перейшли до столу засідань та розсілися по своїх місцях.
— У мене є питання щодо рівності сил Всесвітів та реєстрації уповільнення розширення, — узяв слово Віктор. — Час, який пройшов до виникнення людини, не дорівнює часові після виникнення.
— Можна припустити, що це нелінійна функція. Можливо логарифмічна… — почав захищатися Вадим. — Тим більше, що невідомо, на якому саме етапі розвитку ми знаходимось зараз. І скільки часу ще залишається.
Він устав, підійшов до вікна і розкрив його. Вечірній теплий вітерець дмухнув йому в обличчя та пробіг по столу, ворушачи листки паперів. Він повернувся до товаришів і продовжив:
— Тепер я дещо додам, чого не сказав вранці. Вибачте, якщо це завадить вашій критиці, але… Вранці я навмисне згадав про програмування виборців. Ці міркування підвели мене до думки, що більшість людства на даний момент представляє собою…
Він на мить зупинився.
— …скажімо так: біороботів. І хоча зазвичай у літературних творах прийнято всіляко звеличувати людину, я повторюю, що справжня людина відрізняється від біоробота тим, що створює щось нове, досі незнане. Інші просто існують.
— А чи не здається тобі, що згідно з цією гіпотезою наші дії також заздалегідь визначені? — вставив своє слово Олександр.
— Важливе питання, — відповів Вадим. — Я можу лише сказати, що коли відома мета, то шляхи до неї можуть бути різними, але мета буде досягнута. Цілком можливо, що хтось, у якомусь іншому місті планети, паралельно також роздумує над цими питаннями.
Вадим устав та підійшов до вікна.
— Усе ж таки я уявляю себе людиною, — сказав Анатолій.
Вадим різко розвернувся до хлопців.
— Я і не думав казати, що людей на Землі немає, — відреагував він. — Справжні люди є, але їх дуже мало. І саме вони, люди, породжують нові ідеї, рухають їх уперед. Матеріалізують їх. Саме цим вони відрізняються від роботів...
— Які, на відміну від людей, матеріальне ідеалізують? — із посмішкою запитав Сашко.
— Можеш сміятися досхочу, однак ти стовідсотково правий і цим протиставленням ти тільки уточнюєш позиції, — відповів Вадим.
— Чи не про таких біороботів писав Карел Чапек? — запитав Віктор. — До речі, назву “робот” придумав саме він…
;
/*Чапек Карел (1890-1938) — письменник, критик капіталістичного суспільства. Соціально-фантастичні твори в дусі антиутопії.*/
;
— Так, він писав про роботів. Я говорю про протоплазму. Спочатку використовувалась, так би мовити, механічна протоплазма для виконання грубої роботи. І тільки потім виявляються творчі вектори протоплазми, — відповів Вадим. — Людство повинне пройти через певні історичні етапи, і через біороботизм також.
;
/*Протоплазма (від прото… і грецького plasma — виліплене, оформлене) (жива речовина) місткість живої клітини.*/
;
Олександр також встав із свого місця і підійшов до вікна, таким чином він немовби приєднався до Вадима.
— Можу привести в якості прикладу рослинний світ. — сказав він. — Рослини виконують заздалегідь написану програму.
— І комахи, і черв’яки… — додав Анатолій.
— І миші, і коти, і собаки… — почав і собі рахувати Олександр.
— І гомо сапієнс… — підтримав його Віктор.
— Погоджуюсь, але уточнюю: значна більшість із тих, хто відносить себе до гомо сапієнс, — спокійно відреагував Вадим. — Тобто, якщо дотримуватись теорії Дарвіна, то після стадії Людини Розумної повинна бути стадія Людини Творчої, Людини Мислячої.
Віктор потягнувся й погодився:
— Щось таки у цьому є. Багато хто з людиноподібних виконує дуже просту програму існування. Приміром, алкоголіки, наркомани. У них запрограмованість, так би мовити, на виду.
— Не треба ображати хворих людей, — відгукнувся Олександр. — Вони є не чим іншим як продуктами, а точніше заручниками, деяких об’єктивних умов існування. Законів. Правил. Звичок. Але ти вірно підмітив, залежність від певного виду хімічних сполук змушує їх діяти за найпростішими програмами. Універсальною метою кожного біоробота — є якнайбільше отримання задоволень. Точніше, як говорив один досить відомий політичний біоробот про отримання “відчуття глибокого задоволення”.
— Із такої точки зору ми всі можемо вважатися біороботами, — зауважив Анатолій.
— Ні, — заперечив Вадим. — Біороботи задоволенні у випадку отримання саме відчуття глибокого задоволення, яке у більшості випадків наступає у випадку самовизнання своєї власної програми кращою. Згадайте тільки вибєгаллівську людину шлунковозадоволену…
;
/*Вибєгалло Амбруазій — герой творів братів Стругацьких: “Понеділок починається в суботу” та “Казка про Трійку”, професор, автор моделей “людини

читати