Завантажити

цьому буде закріплюватись позитив: кандидат уже на стадії передвиборчої кампанії дбає про своїх виборців…
Вадим. Треба залишити щось корисне в руці майбутнього виборця…
Олександр. Надписи на товарах?
Вадим. Там, де люди бувають часто…
Віктор. Біля хлібних відділів у магазинах…
Анатолій. Базари…
Вадим. Якщо заплатити якомусь виробникові, то можна дещо знизити хоча б ціну на картоплю…
Олександр. Торгувати можна прямо біля плаката з кандидатською передвиборною платформою…
Анатолій. Гуморист… Безкоштовні обіди для малозабезпечених?
Олександр. У знижках щось таке є…
Віктор. Заручитись підтримкою авторитетних у області осіб…
Вадим. Передвиборчий фольклор…
Анатолій. Пісні, анекдоти…
Олександр. Стандартна підтримка “зірок”…
Віктор. Хочеться чогось новенького, несподіваного…
Вадим. Може якісь акції на захист прав споживачів…
Анатолій. Невеличка пропагандистська кампанія по якості продукції…
Олександр. Використати найдешевші в місті магазини…
Віктор. Зацікавити їх.
Анатолій. Який вони будуть мати зиск?
Віктор. Коли “наш кандидат” виграє…
Вадим. До речі, хто він такий?
Анатолій. Здається, звичайнісінький сучасний пройдисвіт. Синок свого папи. Папу-то ви повинні знати, він працює директором однієї маріупольської експортно-імпортної фірми.
Вадим. То, може, ми просто марнуємо час? Навіщо нам штовхати такого?
Анатолій. Цей синок, здається, ще не зовсім зіпсований. На нього ще можна вплинути…
Вадим. А мені здається, що насправді ми отримали завдання по програмуванню потенційного виборця на позитивний для цього кандидата результат. І виборцю залишиться тільки прийти на дільницю та кинути бюлетеня до скрині, як запрограмованому роботу…
Анатолій. А ця ідея про програмування видається досить цікавою…
Вадим. Можемо проробити…
Віктор. Як обманути виборців?
Анатолій. Їх і без нас обмануть…
Олександр. А якщо спробувати вплинути на цей процес. З метою поставити, нарешті, у відповідність обіцянки та їхнє виконання політиками …
Вадим. Відходимо від теми. Але, схоже, ми намацуємо щось цікаве…
Анатолій. Що ти хочеш сказати?
Вадим. Питання програмування. Як програмування роботів. У такому випадку виборці… Вони, можна так сказати, немовби роботи…
Віктор. Люди — роботи?
Вадим. А чому б нам не спробувати взяти цю тезу за основу?
Олександр. Але людина — вінець природи… Причому тут робот?
Вадим. Людина відрізняється від робота не тим що створює, а тим що творить, находить щось нове, досі незнане.
;
;
/*-------------------------------------2------------------------------------*/
;
Анатолій подивився на Вадима і вимкнув магнітофона.
— Хлопці, а Вадик, здається мені, про це вже думав самостійно.
— Так, — підтвердив Вадим. — Ця тема є складовою частинкою моєї загальної гіпотези про Всесвіти.
— Про Всесвіт? — уточнив Віктор.
— Ні, саме про Всесвіти, — наполіг автор гіпотези. — І мова може йти, як мінімум, про два Всесвіти. Вам добре відома інформація про екстрасенсорику, біологічні та інформаційні поля. Тому логічно припустити, що на відміну від Матеріального Всесвіту ці поля є частиною Інформаційного Всесвіту.
Хлопці зацікавлено слухали Вадима, який говорив далі:
— Вам також відомо, що питання існування паралельного інформаційного Всесвіту не нове. Діапазон його проявів подається в різних формах: від випадків так званого полтергейсту до науково зафіксованих досягнень екстрасенсорики.
Моя гіпотеза допускає одночасне спільне, або паралельне існування, як мінімум, двох субстанцій, двох Всесвітів: звичного нам усім Матеріального Всесвіту та Всесвіту Інформаційного. Обидва Всесвіти знаходяться у взаємодії, і ще: вони пульсують із майже “нескінченним” періодом коливань. Тобто всім нам добре відоме зі шкільних підручників розширення матеріального світу супроводжується одночасним стисканням інформаційного світу.
Тобто, коли Матеріальний Всесвіт досягне критичної “нескінченої” межі розширення, то Інформаційний Всесвіт буде стиснутий до розміру “нескінченої” крапки. І тоді почнеться зворотній процес — “вибух”: матеріальний світ почне рух у сторону зменшення, а нематеріальний — у сторону розширення.
Вадим зупинив розповідь і подивився на товаришів. Вони уважно дивились на нього.
— Давай далі, — сказав Анатолій. Інші кивнули на знак згоди.
— Можна говорити, з великою долею вірогідності, — продовжив Вадим, — що саме оця надкрапка енергоінформаційого світу і є отим самим втіленням Бога у вигляді надконцентрації інформаційної та психічної енергії, духовної субстанції надзнань. Зрозуміло, у теперішньому розумінні цього поняття.
Можливо, що цим у наші, скажімо так, досить розвинуті часи можна пояснити посилення вектору сприйняття Бога у світовому суспільстві. Однак ви самі добре розумієте, що не можна змішувати поняття Бога, а точніше всіх відомих нам богів, із Богом як Надконцентрацією Знань.
Бо в першому випадку меншість зацікавлених людей —

читати