Завантажити

пролетаріату.*/
;
— Зрозуміло, що на сучасному етапі розвитку людства завдяки вкладенню грошей досить інтенсивно рухається технічний вектор розвитку, — уставив Віктор. — Але цього замало. Цей шлях, шлях досконалої роботизації...
Його перебив Вадим.
— Однак, якщо світове суспільство таке роботизоване, то цікаво було б його перепрограмувати. Особливо злих роботів, зразки яких просто не сходять з екранів телевізорів…
— Як ми тепер бачимо, — сказав Анатолій. — Парадокс у тому, що звичайнісінькі роботи вважають себе людьми, а справжнім людям нав’язується думка, що саме вони, певною мірою є недосконалими, невдахами, якщо вони не в змозі “зробити” гроші будь-якім шляхом, навіть таким простим як накрасти і загарбати.
— Цікаво, що біороботи, які мають багато грошей, почувають себе хазяями життя, хоча насправді вони є лише хазяями існування, — уставив Олександр. — Підкреслюю, саме хазяями існування. Наприклад, точно таким хазяїном існування в своєму середовищі є звичайна амеба, природна мета якої проіснувати шляхом пожирання найближчого сусіда.
— Перепрограмувати суспільство, — повернувся до висловлювання Вадима Олександр. — Похвальна мета, але це дуже велике завдання і не нам із нашими можливостями братися за це. Але побалакати про перепрограмування суспільства можна…
— А яким чином можна буде б його перепрограмувати? — запитав Віктор. — Із якого кінця братися? Хоча правду сказати, набридло вже робити цяцьки для захисту власності багатеньких андроїдиків.
— А може спробуємо? — кинув виклик Вадим.
— Завтра спробуємо, — підбив підсумок дня Анатолій. — Гайда по домівках, треба виспатись.
— Ой, зовсім забув, — Олександр подивився на свій годинник, підвівся та пішов до виходу. — Мене ж мама чекає, а я їй обіцяв прийти сьогодні раніше... Збираємось швидше…
— Я навіть руки не встигну помити, — сказав Анатолій і махнув рукою. — А втім удома помию. Благо — недалеко йти.
Хлопці дружно пішли закривати свою невеличку контору.
;
;
/*-------------------------------------4------------------------------------*/
;
Офіс фірми розміщувався в орендованій трикімнатній квартирі на першому поверсі звичайної п’ятиповерхівки, вхід у яку був обладнаний з вулиці.
Хлопці напружено працювали, і може тому були ще нежонаті, а може і тому, що здавались дуже серйозними для дівчат, якім більше подобались парубки з дискотек. Утім, і на дискотеки вони ходили декілька разів, але потім чомусь дружно перестали. Чи то дівчата там були не такі, чи то просто було нудно у грохоті досить невибагливої музики, яку без випивки слухати було важко. А сенсу в питті та грохоті хлопці не бачили.
Не можна сказати, що дівчата впадали за кимсь з четвірки, але на декого оком закидали.
Не можна також сказати, що вони самі не цікавились дівчатами. Час від часу хтось з хлопців зустрічався з якоюсь дівчиною, але жоден із них ще не знайшов для себе такої дівчини, щоб можна було з нею пройти через усе життя. Пустунки їх не цікавили. А знайти дівчину і красиву, і розумну не вдалося поки що нікому з них.
Хоча, ніде правди діти, якщо Сашка та Вадима можна було вважати симпатичними, то Толика та Віктора важко було назвати писаними красенями — звичайні собі хлопці. Проте зовнішні дані ніколи, ніяким чином не відбивались на внутрішніх взаємовідносинах.
Отак вони не поспішали одружуватись й вважали, що час у них ще є.
Наступного ранку хлопці, як завжди, зібрались на оперативну нараду. Цього разу розпочав її Олександр.
— Думаю, що у всіх є пропозиції щодо вчорашнього обговорення Вадимової гіпотези та теми роботизації. Але треба бути послідовними та завершити наші поточні справи. З детекторами можна сказати усе ясно, вони на виході. Які будуть пропозиції щодо виборчої технології?
— Пропоную поки що обмежитись результатами учорашнього мозкового штурму, — сказав Вадим. — Тобто, так би мовити, стандартний іміджмейкерський набір із нашими додатками типу базарної реклами та кампанією на захист прав споживачів. Відверто кажучи, від цього замовлення тхне чимось нехорошим…
— Я згоден із Вадиком, — підтримав Вадима Олександр. — Роботу треба здати, але так щоб по-нашому, щоб хоч якась родзинка в ній була…
— Не заперечую, але вважаю, що можна було подумати трохи більше, — такою була думка Анатолія.
— Ми і так доволі багато часу присвятили цьому кандидатові, — приєднався до Вадима з Олександром Віктор. — В усякому разі, певен, що ми, як завжди, щось новеньке придумаємо по ходу оформлення замовлення…
— Тоді, тобі і карти в руки, — посміхнувся Анатолій. — Займешся оформленням цього замовлення…
— Добре, оформляти буду я, але за умови вашої підтримки, — погодився Віктор.
— А коли ж це ми відмовляли? — знову посміхнувся Анатолій.
— Тепер можна повернутися до вчорашнього головного питання, — повернувся до теми Олександр. — Гіпотеза Всесвітів та її складова частина — біороботизм. У кого є нові думки, пропозиції, критика?
— Щодо гіпотези, — почав Віктор. — Мене зацікавила теза

читати