Завантажити

життя проблукав він по чужих ліжках, ніяк не мігши втрапити врешті якорем у своє, та по численних телестудіях, звідки його, як поганого собаку, незмінно гнали таким гоном, після якого на попередню роботу вже ніколи не повертаються. Хтозна, які були в нього робочі якості, але безумовно, що кіровоградський родич Людмили мав перед рештою колег по перу і мікрофону неймовірну, я б сказав, навіть нелюдську, а отож окончательну перевагу.
Сказати, що був Санела невиправним оптимістом, було б неправильно. Він був тією блискучою оптимістичною натурою, яких ані українська, ані інші слов’янські землі вже не плодять у тому достатку, якими була колись повна ними ціла Росія гоголів. І яких повибивали поступово свердлови, леніни, єжови, берії, алкогольні хвороби, соловки, а ще - чужі ліжка та всіляка інша трясця, якої за Союзу чигало на таких виродків немало. Деякі такі мамонти, загартовані, пройшли рубікон незалежності з найменшими, проте, втратами для свого характеру. Та й тут, проте, для мирного співіснування Санела, який пересварився вже напроч геть із усіма своїми не те що друзями, але навіть і віддаленими професійними партнерами, не був створений в жоднім випадку.
Здається, розгорися якийсь збройний конфлікт, якому ради вже не зможе дати ніхто!!! Перекинська вкраїнська земля викиднем всеповергаючого Везувію на саму себе, товчачи останніх, не вимерлих ще від безробіття і владної байдужості синів і дочок!!! Киньтеся собі ріки з берегів у найглупішу з ночей із найміцнішим національним сном молоти неслухняних Богові людей управо і вліво!!! То й тоді б, із-поміж стенань і розпачів, з-поміж закляклих у неслухняних тендітним жіночим рукам ключів автівок з автоматичними передачами та з-поміж всілякої іншої паніки!!! А ще – промежи простої, апатичної, буколічної смерті селян по їхніх природних закутках!!! Єдина людина, яка не тільки лишилася б при повному розумі й глузді!!! А й із мегавтроєною природною бадьорістю кинулася б на всі ті хвилі, батиїв та всіляку решту погані, апокаліпсою пожираючу нашу рідну землю!!! І ім’я тієї людини я повідомлю вам просто зараз!!! Аби, при випадку, воно було відомо всім – Санела (паспортно - Олександр Андрійович) Брут!!!
Єдиною подією, від якої в сідлі свого життя, почув-таки Санела справжній приплив адреналіну, було чорнобильське лихо. Але треба ж було довести саме в той благословенний для Брута час себе до того, щоб він так посварився з начальством, і так заплутався в своїй політпарторієнтації та решті зв’язків, що замість того, щоб, осідлавши росінанта свого непогамовного в такім випадку духу, першим ринутися в магму пожираючого огню, мусив, за кадебістським наклепом, коротати він тимчасового термін у психушці. Куди його таки впекли сексоти, яких тоді ще повна була земля Руська.
Як не намагався Санела Брут крутнути тарілочку всього свого подальшого життя до і після Чорнобиля так, щоб воно, як вогка ганчірка прибиральниці, набралося повного сенсу, та колимага вражень, відчуттів і надлюдського гуманізму, йому притаманного ще з пелюшок його раннього дитинства, коли першими його словами були, завбачивши вдарену тятею в саму пику щоки матір: «На, їж!», нікуди, в жоден бік, не рухалася. О, ні, ця колимага рухалася. Але так тихо, що сон часто не йшов його господарю в руки. Ну, не міг, не міг Санела ніяк отримати того вдоволення й адреналіну, якого прагнув його несамовитий, хтозна якими богами запалений дух!

32. М`ясна лавка генеалогічного дерева

Словом, Санела був готовий до чого завгодно, окрім мирного співіснування в постмодерному двадцять першому віку з його політ-, гендер- і решта коректнощами. Вогонь життя в Санелиній душі прагнув зіштовхнутися тільки з одним: із зустрічним вогнем. І, на щиті чи поза щитом, пройти горнило цього удару. Аби пізніше вгамувати гордість за щойно прожиту й наново побіденну ситуацію, та, спаплюживши подумки ворогів своїх, ізнов запалитися на оптимістичне щастя Канарів життя, в яких спека звідусіль, вгамована океанською водою власного не вщухаючого духу, і дає ту гармонію, задля якої, як нею думано, і прийшла на сей світ людина.
Мало сказати, що дядько, побачивши на кухні два лежачі тіла, одне з яких ворухнулося таки згодом у його бік, не здивувався, - він зрадів! Був привід сказати, що він, Санела, давно знав, що, якщо не трапиться чогось примітивнішого, то «все має у вас закінчитися хоча б цим». Практична філософія бурлаки, якому відомо все, з розгромним рахунком на табло перемагала в даному випадку недолугі статичні погляди обмеженої української міщанки-домогосподарки. «Усе має у вас закінчитися хоча б цим» - теорема, яку Санела, бувши таким собі невизнаним своїми родичами гуру роду, весь час намагався довести. Та яку раніше, до цієї от сокровенної миті, з мінімальним рахунком, але неухильно спростовувала його ж власна лузерська біографія, в якій, на думку родичів, «дерьма було більше, чим життя, і взагалі сам ти – дєрьмо, да і толька».
Цю прометеєву сентенцію - бо як інакше назвеш людину, яка спалювала алкоголем власні кишки в сусідній із

читати