Он хутір той у балці під горою, Що ще колись дитиною малою Його я знав. Тоді ще темний бір Нерушимий стояв; а панський двір, Як килим той, коло хоромів слався І, ввесь в квітках, здавалось, аж сміявся. Ніде кінця не бачилось ланам, Од жовтих скирд ломило землю там; На вільний степ, як хмара...

Покоїк і кухня, два вікна в партері, На вікнах з квітками вазонки, В покою два ліжка, підхилені двері, Над вікнами білі заслонки. На стінах годинник, п´ять-шість фотографій, Простенька комода під муром, Насеред покою стіл круглий, накритий І лампа на нім з абажуром. На кріслі при ньому...

Покололись роки на дрібні черепки І пірнули в глибинь. В них кохається вчений, Припадає до них, мов до вуст нареченій, Обдуває намул вікової ріки. Не кубушку він стулить із них, а епоху. І сарматка помчить із дитям на коні... Бо війна почалась за помірок гороху,– Від кубушки й мисок...

Шелестом полнится воздух И видно над нами Как пролетают толстые белые хлопья Кто называет Их облаками?Еще не поздно увидетьЯ открываю книгу на случайной странице Буквы взлетают и машут чертами своими И пестрым становится воздух Кто называетИх просто печатными знаками?Еще не поздно услышатьЯ...

1 А поле бою все чека І мріє крізь туман і віддаль. Господь не жалує віка, Щоб ось, блукавши, як сновида, Шукать шляху, і важить час, І пить гіркі й безсонні ночі, Й даремно підбирать ключа До літер тих сузір пророчих. 2 А поле бою нам все те ж — І заповітом, і докором — Ось...

Ой, на морі, на синьому, на камені, на білому Стоїть жона сива-сива, з нею коник – чорна грива. Лети, коню, як на крилах, там в степу Савур-Могила. Спитай в вітру, спитай в долі скільки ще у тому полі Упаде мойого болю, мого квіту молодого, Мого зерна золотого.   Максим усе...

Поле чорніє. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Пролісків перших блакитні отари.. Земле! як тепло нам із тобою! Глитає далеч. Річка синіє. Річка синіє, зітхає, сміється... Де вас подіти, зелені надії? Вас так багато — серце порветься!

Байдужий до подій диспетчер – Осінь, Дає «добро» на зліт… Останній клин Злітає в небо… Тільки я, ще й досі, Стою біля дороги… Я – полин.   Всім полинам – гірка одвічна доля: Стояти з краю примарних доріг, Які ведуть...

Сизим ранком збігайте, стрункі юнаки, До човнів, на лягунах завмерлих! Хай зірвуться вони, як прудкі павуки, Розсипаючи лапами перли.  В млосій тузі до моря розквітлого день Нижче й нижче схилятися буде, І на березі ревом військових пісень Бородаті зустрінуть вас люди. Солов’ями...