Одплив буденний сказ, немов би шумний катер, за брязкіт ланцюгів сховалася іржа, і знову в морі день упав за елеватор, над бортом золотим канатом з-під ножа. О, тихий порте мій, — вечірня заводь трансу, що серце і думки за рейдами запер, де віє з-поза плеч м´язистим ренесансом, та...

портал порнослайдів обфарбовані фотошопом пози меценатські штучки маніакального збочення насолода неіснуючих оргазмів лікнепи для лесбійок навіґатори педофілії все це до зубастих троянів до слабкого покриття долонь до зникнення сперми на екрані але що б то раптом сталося з тобою якби...

Це було у п’ятницю. Із самого раночку, не встигла Світлана Степанівна зайти до свого кабінету, як слідом за нею уже зачиняли двері дві «красавіци»: одна з величезною картиною в руках, а друга з посмішкою аж до вух. -- Шановна Світлано Степанівно! –защебетала та, що з...

я дуже добре виглядаю в такому ковпачку і з ножем на поясі ну правда ж і ще ті двоє ззаду ми не маємо голосу нам голос не потрібен якщо можемо інструментом отсим пальця вам пошинкувати сказав голосом і стоїть уже чесно мовчить щось там за спиною діється на...

Доходити до ручки (чи то пак скоріше - до «клави»), Коли сум розіллється з манірно роздряпаних ран, І - чавити із себе сльозу - без перерви на каву І у позах естетних кидать косяки, мов аркан І готично-художньо-фігурно так руці ламатиГолосити на Бога, котрому давно все вже...

Збірка «Портрети доби ренесансу» вийшла 2006 року у тернопільському видавництві «Джура».

Можна обжитись в центрі моря без берегів, наростити навколо плавнів - кілька морських миль; їсти рагу із кракена, запивати дощовою водою, посміхатись морським вовкам, що показуватимуть на тебе пальцем; ловити енергію хвиль на короткий спінінґ - і текти - нікудИ, бо...

До дзвінкого водограю З шумом балю в голові Я збігаю по терасах, По розсипаній жорстві. Пруг оранжевого світла На каміння ліг і щез, Наче хвиля, що розквітла, Білосніжний польонез. І із рук байдужих квітку Я кидаю в глибину, Із Нормандії згадавши Молодого старшину. У похмурому Дюнкерку Він...

Ти віднині господар землі, І вона тебе прийме, як сина. Що для неї царі й королі, Як для неї найвище – людина! Та людина, що виоре лан, Його зерном засіє добірним, Що плекає віки його вірно, Щоб хлібів зашумів океан. Зодягай же вінок з колосків! Ти посвячуєшся в хлібороби! Щоб народу...

Люди с правой улицы и люди с левой улицы. Делают, что заблагорассудится. Делают, что хотят. Люди с центральной улицы примиряют их, утихомиривают. Так проходит жизнь в поселке много лет подряд.Во втором доме живет Иван в клетчатых штанах. Он рябит в глазах, его любят шахматисты, терпеть не могут...