Його парта притулилася біля причілкового вікна, щоб їй видні були верхів’я високих акацій, а сам він, потовкучий господар, як їхній вусатий сусіда, що через вулицю, вмостився на край цієї парти, теж – од вікна, а вже потім Галина Василівна підсадила до нього, до терплячого, високу...

Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами — наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде Перламутровий... Стану я, гляну я — скрізь...

Л Мосендзові Поважна мова врочистих вітрин, Уривчасто скупі її аннали: — Ми жали хліб. Ми вигадали млин. Ми знали мідь. Ми завжди воювали. — Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сім´єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі мудрого музею? Так виразно ввижається...

Поважна мова врочистих вітрин. Уривчасто – скупі її аннали. «Ми жали хліб». «Ми вигадали млин». «Ми знали мідь». «Ми завжди воювали». «Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сім’єю». Як не стояти так, як я стою В...

Називався він Назарко Доброгір. Але давні знайомці кликали Арком Ґутенбергом. Не думаю, що тут були аж такі конкретні причини… Втім, він здавна цікавився ґотичними шрифтами у стародруках. І мав відповідну книгозбірню, напевне, найбільшу такого роду в Старому Місті. Вікна його помешкання...

І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню — Густо сиплеться звідти волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту зволожену лінію, Я шепочу печалі: «Проклята, відчаль!» Ось проспект мого Смутку, вулиця імені Сорому. Несмаку диктатура зав´язала на серці вузла....

Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не докличусь На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний Слухати зойки на диких щовбах …В штучних рухах на блідім обличчю… Чекай на мене — я покличу…...

Славна в Рюрика дружина, Всім далась вона взнаки, А Аскольд і Дір — найперші, Найславніші вояки.   Нудно їм сидіти дома Без походів, без боїв, І вони прохають князя, Щоб на волю їх пустив.   Князь подумав і дозволив. Попрощалися вони І з такими ж вояками Посідали на...

Спека не можна дихать Давить горло асфальт Все те ж стареньке лихо Охрим мій альт І я загубив упевненість Я загубив грунт Омагазинив свою зверненість І попрохав фініків фунт.

Морок. Ніч. І блисне сонце, Зникне сну кошмар. Почуваю, що не сон це, Що в мені — пожар. Викличу я співи серця, Оживуть кущі. Ранок. Вранці сміле скерцо Скине обручі. Сиві прадіди забуті В грудях встануть враз. Встануть безвістю закуті, Вже в останній раз. Співи матері, почуті В...