Завантажити

Курив же, ось і недокурок. (Придивляється уважніше). “Прима”. Отак і довіряй людині! (Дивиться в каструлю, що стоїть на столі). Манку варив. Треба й собі таку страву практикувати. Проста річ: насипав крупи в молоко, і хай кипить.
 
Входить Таран. В руках тримає не то паляницю, не то корж.
 
Т а р а н. Що воно таке? (Простягає Ониськові паляницю).
О н и с ь к о (бере, роздивляється). Паляниця не паляниця, і корж не корж... А що ти хотів пекти?
Т а р а н. Кажу тобі — хліб!
О н и с ь к о (нюхае). Наче хлібом пахтить... (Подумавши). Не журись! Подаватимеш на стіл, наріж маленькими скибочками. Вони й не розберуть, яка в нього була форма.
Т а р а н. Спасибі, друже, виручив!
О н и с ь к о. Винахідливість у нашому положенні — перше діло. Зварив я вчора борщ. Подивився на нього, а він якийсь пришелепуватий: білий, кислий і горілим тхне. А тут жінка на обід має прийти. Що його робити? Недовго думавши, перекидаю в борщ глечик сметани, зверху склянку цукру, перемішав — подаю на стіл. Жінка питає: “Це що?” — “Борщ”, — кажу. “Який же це борщ?” — “Загряничний”. Я, мовляв, усяку страву готувати вмію.
Т а р а н (заздрісна хитає головою). І що ж — їла?
О н и с ь к о. Аж за вухами лящало.
Т а р а н. І нічого?
О н и с ь к о. Обійшлося. Правда, не без...
 
Чути шалений рев корів.
 
Це за мною!.. (Наче відповідаючи). Біжу-у!
Т а р а н. Чортів син, він скрізь викрутиться. А тут що скажеш, по-турецькому хліб спечено? А ще ж борщ варити та курку зозулясту різати, що не несеться. А як ти її взнаєш, коли вони всі зозулясті. (Виходить).
 
Спочатку тихо, а потім несамовито закудкудакали кури. Входить Оверко. В руках метр, під
пахвою жмут ситцю. Оглядає подвір'я.
 
О в е р к о (до себе впівголоса). І хата навстіж, і господаря немає... (Гукає). Миколо! Агов!
Т а р а н (виходить, весь у пір'ї). Чого репетуєш?!
О в е р к о. Люди на літо овець стрижуть, а ти курей скубеш?
Т а р а н. Виздихали б вони, щоб я їх скуб! Слухай, Оверку, порадь мені, як узнати, яка курка з яйцем, яка ні?
О в е р к о. Пустяк діло! Якщо знеслась, значить, у цей момент без яйця, і навпаки...
Т а р а н. Як же то взнати? Вони в нас, прокляті, всі в одне гніздо несуться.
О в е р к о. М-гу! Тоді залишається пощупать.
Т а р а н. Три дні щупаю, а толку ніякого. Будь другом, пощупай! Все ж — завптахофермою був!
О в е р к о. Думаєш, я там курей щупав? Здійснював загальне керівництво. А ти не роздумуй — ріж, яку впіймав!
Т а р а н. Одарка веліла, щоб тільки ту, яка не несеться.
О в е р к о. А квочка у вас є?
Т а р а н. Немає.
О в е р к о. Тоді ріж півня! Він точно не несеться.
Т а р а н. Не вийде, голубе. В мене півень учений. Як пізно Одарка прийде, тільки відчинить хвіртку — він одразу мені сигнал подає. Потім подумає, що я не почув, і ще... Краще корову заріжу, ніж півня.
О в е р к о. Ну, як знаєш, — ти хазяїн. Я за порадою до тебе. Покроїв дівчатам плаття, а рукава не виходять. Що його тепер придумать?
Т а р а н (змучено). Є вихід! Зараз літо, тепло... Поший їм сарафани — і модно, і зручно.
О в е р к о. Золота голова! (Згортає ситець). Біжу!..
Т а р а н. Що тобі ще?
О в е р к о. Слухай, твоя Одарка (робить характерний жест) той...
Т а р а н. Майже щовечора з Ониськовою Уляною.
О в е р к о. Моя теж. Що з ними робити? Як їх відучити від цього питва?
Т а р а н. Відучиш...
О в е р к о. Чув я від людей, ніби настій полину помагає. Напоїти тричі — і як рукою знімає.
Т а р а н. Вони таке п'ють, що тільки полином і закусювати.
О в е р к о. Твоя ще не просилася, щоб знову на своє місце?
Т а р а н. Куди там. Неначе споконвіку в начальстві ходить.
О в е р к о. Моя теж.
 
Вбігає Павлик.
 
Павлик (до Тарана). Дядьку Таран! Тітка голова востаннє сказали, щоб ви йшли цеглу робити.
Т а р а н. Та що вона, божевільна? Мені треба один день дома побути — роботи набралось до біса.
П а в л и к. Ідіть, бо дуже круто сказали...
Т а р а н. А що саме?
П а в л и к. Звеліли передать так: “Якщо цей ледацюга...”
Т а р а н. Хто ледацюга? Я?
П а в л и к. Не перебивайте, бо забуду, як далі. “Якщо цей...”
Т а р а н. Ну?..
П а в л и к. Перебиваєте, от і забув! (Думає). Не згадаю, що далі, але щось дуже категоричне.
Т а р а н. Що?
П а в л и к. До “ледацюги” запам'ятав, а далі забув.
Т а р а н. Забув би ти, куди ложку нести! Мотай звідси!
П а в л и к. Піду узнаю, що після “ледацюги”, і повернусь! (Швидко вибігає).
О в е р к о. А мене не чіпають. Довідку від лікаря взяв, що “не в здоров'ї”...
Т а р а н. Як ти ухитрився?
О в е р к о. Прищик у мене вискочив... Таке собі чиренятко. Я до лікаря. Так, мовляв,

читати