Завантажити

я н а. Гострий він у тебе на язик.
О д а р к а. Слова не можна сказати. Ось нехай я трохи більше вип'ю, я йому дам відповідь на всі запитання!
У л я н а (тихо). А ти таки до Свирида залицялась?
О д а р к а. Та якось біля контори пригорнула разок, а тут Оверка принесло. Побачив і поніс по селу. Тепер мій дорікатиме до зелених віників.
Г а н н а (голосно). Всі вони такі!
У л я н а (до Ганни). А ти чого з своїм завелась сьогодні? Теж, мабуть...
Г а н н а. Та ні... Почалося з халатів. Чого й чого по другому халату не справимо свинарям? Свиноферма йому тісною стала, механізація запущена... Як визвірився!..
О д а р к а. І ти змовчала?
Г а н н а. Я тільки хрясь по столу, а він у сльози!
У л я н а. А почули б ви, який гамір у моїй бригаді чоловіки зняли. “Кукурудзу треба механізмами обробляти, — кричать, — як у сусідніх колгоспах!”
О д а р к а. У всіх на язиці та механізація. Доярам — підвісну дорогу давай, електродоїлки...
Г а н н а (розпалено). Розперезались!!!
Т а р а н (не витримав, підходить до столу). Бо таки й правда! Нічого на інтузіазмі виїжджать! Годі спини гнуть! У сусідів он і на фермах, і біля кукурудзи — скрізь мотор...
О д а р к а (скипіла). Не твого чоловічого розуму це діло! Помідорів принеси!
 
Таран стрепенувся, миттю побіг.
 
Г а н н а. Бачите? Ти їм добро роби, а вони ще й брикаються!
О д а р к а. Здається, нагнали страху, хай їм грець! (Наливає повні келихи квасу). Прохолоджуйтесь!
 
З хати на ганок боком виходять Аристарх і Онисько.
Таран виносить миску з помідорами, побачив, що жінки перейшли
на келихи, — оторопів.
 
Т а р а н. З такою дозою — краще закусюйте! Це вам не шам...
О д а р к а (перебиває). Нічого вчить! Пироги давай!
Будьмо!
 
Жінки випили все до дна. Чоловіки заплющили очі від страху. Знову вбігає Павлик.
 
П а в л и к. Тітко Одарко! Кажуть, щось у моторі зіпсувалось...
О д а р к а. А що саме?
П а в л и к. Не знаю.
О д а р к а. То чого ж бігаєш? Узнай!
П а в л и к. Ясно! (Вибігає).
У л я н а. І поспівати не дадуть... (Заспівує).
 
Жінки, співаючи, ідуть у садок за хату.
Ховаючись од жінок, на подвір'я пробирається Оверко. Він приєднується до чоловіків,
що, похнюпившись, посідали під тином.
 
О н и с ь к о. Да-а-а! Оце гулятимуть тепер до півночі, а потім мучся з ними ще вдома.
Т а р а н. Яка тобі мука?
О н и с ь к о. Не говори, куме. Прийде додому, так і давай співати. Співай уже сама, біс з тобою! Так ні, і мене заставляє підтягувати.
А р и с т а р х. І що ж — підтягуєш?
О н и с ь к о. Хіба хочеш — мусиш... В Аристарха — ото добро.
А р и с т а р х. Хлопці, хлопці! Бодай нікому не діждати такого добра.
Т а р а н. Та чого ти там бідкаєшся? Тобі ще жить можна...
А р и с т а р х. Ех, “жить можна”!
О н и с ь к о. Я вже думав розвестись зі своєю через ці пісні — так діти...
А р и с т а р х. Отож-то й воно...
Т а р а н. Зв'язали нам руки, куди подінешся?..
 
Входить Корній з вузликом в руках.
 
К о р н і й. Здорові були, руководителі!
А р и с т а р х. А ти, Корнію, може, в гості ходив, що з глечиком і вузликом?
К о р н і й. Які там гості... Бігав до своєї преподобної сторожихи.
Т а р а н. Скучив?..
К о р н і й. Сказала, щоб парного молока приніс.
 
Чоловіки, співчуваючи, хитають головами.
 
Біг, мало не лопнув і... спізнився, вона вже задрімала, перехотілось, а може, іншого молока процідила.
О в е р к о. А я оце в понятих був. Хвилька ж у сусідстві зі мною живе. А нюх у мене добрий: чую, закваскою в неї пахне, другий день сильніше, третій ще сильніше. Я й дзенькнув у район — мовляв, увечері основний процес відбудеться...
К о р н і й. І я дзвонив.
Т а р а н. І що ж, накрили?
О в е р к о. Ще первачок капав, як застали. А в погребі відер з п'ять готовенької знайшли. Урвалося Хвильчине щастя!
Т а р а н. Слава богу! Так їй і треба. Щоб наших жінок не обпоювала!
К о р н і й. Давайте, хлопці, на радощах по пиріжку з'їмо, бо я ще сьогодні і ріски в роті не мав, а молоко геть-чисто розлилося. (Роздає пироги).
 
Всі помалу жують. Тихо. Спів жінок. Чоловіки ховаються в хаті.
Входять жінки.
 
О д а р к а. А нам справді живеться непогано. В колгоспі тепер і гроші, і хліб, і до хліба. Майже у кожного велосипед, радіо... В магазин зайдеш — вередують, давай їм дорожче та красивіше.
О д а р к а бере під руки подруг, і так, обнявшись, усі троє попливли в легкому танку, притупуючи каблуками.
Г а н н а. Жити можна! Тільки набридають з отою собівартістю. Вчора нашій головисі в районі дуже строго сказали. Приїхала така червона, як отой кавун. Що не кажіть, собівартість продукції у нас ще

читати