Завантажити

говори, діти скоро голі ходитимуть.
Т а р а н. Грошей немає, чи що?
О в е р к о. Гроші є, та купити ніде.
Т а р а н. Ти ж їм плаття шив?
О в е р к о. Шив... Та не дошив... Думав спочатку обом дівчатам плаття будуть — кроїв, кроїв, поки і сарафани не виходять. Хотів кофтинки стулити — знову кроїв і... (Махнув рукою).
Т а р а н. Що? Не вийшло?
 
Корній хитає головою.
 
О в е р к о. Вийшло клинців штук сто. Віддав меншенькій гратись. Ляльки робить. Вчора їздили кооператори за товаром, всього навезли, навіть капрону, а дитячих платтячок немає.
О н и с ь к о. Корнію, ти хоч не засни.
К о р н і й. І охота тобі говорить.
 
Входить Одарка.
 
О д а р к а. Чого це позбиралися, наче на вечорниці? Дома роботи немає?
Т а р а н. Ти за нас робити не будеш!
О д а р к а. Не розписуйся за всіх, бо олівця зломиш!
А р и с т а р х. Нас викликали на збори... (Осікся).
О д а р к а. Коли викликали, сюди роботу треба було взять!(Іде в контору).
О н и с ь к о. А ми взяли, от! (Показує шитво).
О в е р к о. Вони нашого брата, чоловіка, ні за що вважають.
Т а р а н. Ви тільки не дрейфте, сьогодні їм усе викажем! Терпіти далі не будемо!
О в е р к о. А мо', не треба? Тільки горя наживеш.
Т а р а н. Більше не наживеш, як маєш!
О в е р к о. Чого вони хочуть від нас?
К о р н і й. Скоріше починали б! З ніг валюсь, так спати хочеться...
 
Заходять Катерина і Грицько.
 
К а т е р и н а. День добрий усім!
О н и с ь к о. Здрастуй, красуне!
К о р н і й. Нашого полку прибуло!
Г р и ц ь к о. Ще не починали?
О н и с ь к о. Начальства немає.
 
Входять Ганна і Уляна.
 
Т а р а н. Скоро там... почнете?
У л я н а. Не терпиться? Оббіжи кругом хати разів десять...
 
Уляна і Ганна ідуть в контору.
 
Т а р а н. Ще й зуби скалить.
О н и с ь к о (до Аристарха). А твоя, Аристарше, навіть на людей не дивиться...
А р и с т а р х. Добре, що хоч мовчить...
Т а р а н. Досить! Урвався терпець! Треба, хлопці, переходити в наступ! Так далі не можна!
К о р н і й. Тут покричиш, а додому прийдеш, ще й поб'є.
А р и с т а р х. Що то з людей зазнайство робить!
 
Входять Ганна, Уляна, Одарка.
 
Г а н н а (тихо до жінок). Будемо Устимівну ждати чи...
У л я н а. Вона скоро має бути.
Г а н н а. Заходьте до кабінету, там будемо говорити!..
К о р н і й. Там жарко, краще надворі — літо ж!..
А р и с т а р х. Свіжим повітрям дайте подихать!
Т а р а н. Починайте, коли зібрали! Ніколи нам...
 
Входить Олена Устимівна.
 
У с т и м і в н а. Що за гамір?!
О д а р к а. Не хочуть до кабінету йти!
У с т и м і в н а. Не хочуть?.. (Глянула на чоловіків). Гаразд! Проведемо тут. Приготуйте все, що годиться, це ж збори, розуміти треба!
Г а н н а. Все в польному ажурі.
 
Чоловіки виносять стіл, стільці. Жінки сідають за столом.
 
У с т и м і в н а. Ми... керівництво... викликали... вас... представників провідних ділянок... нашого складного колгоспного виробництва... щоб вказати вам...
Т а р а н. Завела патефона.
У с т и м і в н а. Хто там заважає? Коли вас запитають, тоді будете говорити! На чому я зупинилась?
Г а н н а. “Щоб вказати вам...”
У с т и м і в н а. М-гу-у!.. Щоб вказати вам і круто звернути вашу увагу на всі неподобства, які ви починаєте допускати!
О н и с ь к о. Вказуйте, послухаємо!
У с т и м і в н а зупинила погляд на Ониськові, довго дивиться на нього, потім на Уляну, потім обидві на Ониська. Пауза.
У с т и м і в н а. Керівництву стало відомо, що не всі чоловіки сумлінно ставляться до доручених їм ділянок нашого складного...
Г а н н а (підказує). Колгоспного виробництва!
У с т и м і в н а. Взяти, наприклад, Оверка...
О в е р к о. Що я вам, у борщ наплював, що на кожних зборах... молотите?
У л я н а. На роботу виходь! Ніхто тобі й слова не скаже.
Г а н н а. Оштрафувати його карбованців на...
У с т и м і в н а. Оштрафуємо!..
О в е р к о (до дитини). Цить, цить, Кирюшо, то тьотя бека. А твій чоловік, Устимівно, багато трудоднів заробив? От і зараз його немає...
У с т и м і в н а. Давайте говорити без натяків!
О д а р к а. Придержи язика, Оверку!
О в е р к о. Слова не дають сказати!
В с і. Дайте слова!
У с т и м і в н а. Говори!
О в е р к о. Я не ходив на роботу три дні — це так! Але сказать, що прогуляв, — брехня! Велика брехня! Діти в мене, двійко, третій Кирюша, обірвалися. Хотів я їм платтячка пошити. Кроїв, кроїв — вісім метрів ситцю порізав, а от не вийшло! Немає до цього діла хисту.
У с т и м і в н а. Ближче до діла!
В с і ч о ло в

читати